 |
|
Чугуїв - перлина України, її історична і духовна скарбниця - місто, в якому хочеться жити.
Цей сайтє офіційним інтернет-ресурсом Чугуївської міської громади та неофіційним сайтом Чугуївського міськвиконкому. |
|
|
|
Історія Чугуєва
Подписатись на розсилку: через e-mail та на RSS
Історія Чугуєва
Датою заснування Чугуєва прийнято вважати 1638 рік. Саме тоді численний загін козаків, що повстали проти польського гніту під керівництвом гетьмана Якова Остряниці, зазнавши поразки в одній з битв, пішов на Лівобережну Україну.Бєлгородський воєвода поселив їх в Чугуєві, доручивши будувати фортецю для захисту південних кордонів від набігів кримських татар. У 1641 році сюди були переселені 400 стрільців і козаків, а в 1696 - півтори тисячі калмиків.Селили тут і засланців, і каторжан, і узятих в полон пруссаків (під час Семирічної війни). Чугуївців так і називали - "зведенцями", людьми, зібраними з різних місць.
Населення займалося замледеліем, скотарством, рибальством, бджільництвом.На п'яти тисячах десятин було закладено "государева виноградний сад". Поблизу Чугуєва в ті часи були великі шовковичні плантації. Найтонший шовк, витканий на фабриках із шовкових ниток чугуївських коконів, постачали царського двору.У Москві йшли мед і віск з державних пасік, де працювали Чугуївські козаки. Недалеко від Чугуєва, в Печенігах, були організовані царські мисливські угіддя - "государеві лови", де водилися олені, козулі, дикі кабани, ведмеді.Користувалися попитом в Москві і в новій північній столиці - Петербурзі - вироби чугуївських майстрів: фаетони, коляски,дрожки. На щедрій землі чугуївській хазяйнували справжні умільці.
З 1817 по 1858 рік місто було центром шести округів військових поселень,створених у 1810 році за Олександра I.Тут розквартировувався Чугуївський полк. До військових поселян відносилась і сім'я Рєпіних.Батько майбутнього великого художника, який прославив рідне місто, Юхим Васильович Рєпін служив рядовим Чугуївського уланського полку, з честю виконував свої обов'язки, мав бойові нагороди, бував у складі Чугуївського полку в Персії, Туреччини, Молдавії, на Кавказі, в Криму.Так пройшли 27 років військової служби. Господинею в будинку була мати, Тетяна Степанівна, жінка вольова, розумна, і в той же час відрізнялася добротою.Під час військових походів полку, під час відсутності чоловіка, вона несла на своїх плечах всі тяготи, виконувала казенні повинності, шила шуби на замовлення, виховувала чотирьох дітей. На її могилі в Чугуєві тепер стоїть пам'ятник, виконаний за ескізами Іллі Юхимовича Рєпіна.
З часу призначення центром військових поселень Чугуїв став стрімко змінювати свій вигляд і планування. Вирубувалися виноградники, яблуневі та вишневі сади, зносилися мазанки під солом'яною стріхою.На їх місці на Дворянській вулиці зводилися офіцерські особняки, склади, школа кантоністів (дітей військових поселян).На вулицях Солдатської, Миколаївській, Микитинської росли як гриби одноповерховий кам'яні будиночки військових поселян про трьох вікнах на вулицю і з трикутним фронтоном, однакові до такої міри, що, як жартував І. Є. Рєпін, навіть голуби часто помилялися двором.Будинки (кожний окремо - пункт оборони) з'єднувалися між собою цегляними парканами з нішами внизу, які могли служити бійницями. В одному з таких лінійних будиночків, де жили Рєпіна, було відкрито художньо-меморіальний музей І.Є. Рєпіна.Відкриття відбулося в 1969 році, у дні святкування 125-річчя з дня народження майстра жівопісі.В цьому музеї екпоніруется кілька справжніх робіт великого художника, є меморіальні раритети, відтворена вітальня будинку Рєпіних. Музей дає уявлення про життя військових поселян.
Вулиця Гвардійська веде на центральну площу міста. За сквером колись був розташований палац, де зупинявся цар, коли приїжджав до Чугуєва на військові паради. У цьому місці пагорб круто обривається до долини річки Сіверський Донець.З вершини пагорба видно блакитна стрічка річки, зелень неоглядний лісів Чугуївщини. Далеко на сході ледь помітні будови села Вільшанки, того самого, про яке розказано у популярному фільмі-опереті Б. А. Олександрова "Весілля в Малинівці". Лібрето створив харківський письменник Л. А. Юхвід в 1937 році.
У 1819 році центральна площа Чугуєва стала місцем розправи над жителями військових поселень, яка посміла повстати проти тиранії і тупий солдатської муштри.Повстання як пожежа охопило територію, на якій проживало понад 28 тисяч чоловік, військові поселення Вовчанська, Змієва, Базалевкі, Гракова, Печеніг й загрожувало перекинутись на інші губернії Росії.Урядові війська жорстоко придушили заколот, було заарештовано 2003 учасника повстання, в тому числі й офіцери, 275 осіб зазнали смертельного покаранню 12 000 ударів шпіцрутенами. Каральними акціями керував сам Аракчеєв.Але дух повстанців не був зломлений, батьки, посилаючи синів на лобне місце, заклинали їх не просити пощади.Чугуевскіе події опосередковано увійшли в тканину твору Гоголя "Тарас Бульба".
У північній частині площі знаходиться строгий триповерхова будівля, офіційне призначення якого підкреслюють гладкі білі стіни, невеликі карнизи і відсутність ліплення. Тут розміщувалися корпусний, дивізійний та окружні штаби військових поселень.Пізніше в ньому знаходилось училище військових топографів, де навчався І. Ю. Рєпін. Над будівлею піднімається башта з годинником та оглядовим майданчиком, звідки відкривається панорама всього міста. Цікаво відзначити, що плани забудови військових поселень розробляли відомі архітектори Росії В. П. Стасов і А.П.Брюллов. Багато будинків нині оголошені пам'ятниками архітектури. Найбільш вражаючим із споруд того часу є Покровський собор, що знаходиться в західній частині площі. З півдня площу обмежує двоповерховий будинок - зразок російського класицизму в архітектурі.На Гвардійській вулиці, що бере початок з площі, розташовані торгові ряди, оточені галереєю, що схована 17-аркової аркадою. Вулиця спускається до площі Червоних Борців. На площі в будинку Палацу культури працює художня школа імені І.Є. Рєпіна.Поруч з Палацом височить бронзовий бюст І. Є. Рєпіну - прекрасний пам'ятник роботи чудового скульптора М. Г. Манізера (споруджений в 1956 р.)
З часу побудови залізниці в кінці XIX ст. в Чугуєві з'являються промислові підприємства, росте число робітників.З Прибалтики сюди перебазований колісно-механічний завод. Колектив заводу з'явився ядром більшовицької організації в 1916 р. 16 грудня 1917 року в Чугуєві була встановлена радянська влада. Одна з вулиць міста носить ім'я Б. П. Жадановського, уродженця Чугуєва, який був відомим революціонером.У роки Великої Вітчизняної війни чугуївці відстоювали рідне місто, показуючи зразки високої мужності. Близько 6000 чоловік пішли на фронт, з них більше двох третин палі в боях. Сотні нагороджені орденами і медалями. Троє - В. Н. Балакін, О. І. Зінченко, В.П.Комендат - були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Четверо - М. П. Зозуля, В. І. Міщенко, М. І. Фурсов, В. І. Литвинов - стали повними кавалерами ордена Слави. Тому і названа Гвардійської одна з центральних вулиць.Пам'ять про захисників вітчизни і рідного міста чугуївці увічнили меморіалом в сквері Слави.
До 80-х років нашого століття Чугуїв перетворився на значний промисловий, транспортний і культурний центр.Тут діяли заводи прецизійного обладнання, паливної апаратури, "Гідрозалізобетон", одне з найстаріших підприємств міста - меблевий комбінат. М'ясокомбінат, молокозавод, великі тепличні господарства, сільськогосподарські комплекси постачали Харків своєю продукцією.
90-ті роки - роки радикальної перебудови економічного життя міста, що супроводжуються спадом виробництва.
| |
| Ви зможете розшукати на сайті будь-яку інформацію:
|
|
|
Адреса Чугуївської міської ради та виконавчого комітету: 63503, Україна, Харківська область, м. Чугуїв, вул.Карла Лібкнехта, 35-А. |
| |
|
|
|
| |
|
