Чугуев

Чугуїв - перлина України, її історична і духовна скарбниця - місто, в якому хочеться жити.

Цей сайтє офіційним інтернет-ресурсом Чугуївської міської громади та неофіційним сайтом Чугуївського міськвиконкому.

Привіт Гость  Реєстрація Вхід
Чугуев
 

Посилилися революційно-демократичні настрої в Чугуєві    Подписатись на розсилку: через e-mail та на RSS

Посилилися революційно-демократичні настрої в Чугуєві
 Вже в 70-х роках XIX століття в Росії, в тому числі і в Чугуєві, помітно посилилися революційно-демократичні настрої серед трудящих. Слідували один за іншим судові процеси над революціонерами і народниками.Деякі з них були укладені в Новобєлгородської каторжну центральну в'язницю поблизу Чугуєва. Зокрема, тут знаходилися відомі російські революціонери П. А. Алексєєв, В. Г. Герасимов, Н. І. Мишкін. Батьки і близькі політичних загвинченою домагалися дозволу жити в Чугуєві.Цілком ймовірно, що через них була передана на свободу переписану від руки промову П. А. Алексєєва на судовому «процесі 50-ти» (1877 рік), яка таємно поширювалася в Росії, в тому числі в Чугуєві і місцевих селах.

Па розвиток революційного руху в Харківській губернії особливий вплив надав створений у серпні 1898 року в Харкові комітет РСДРП. З його допомогою серед робітників і селян губернії поширювалися соціал-демократичні прокламації, іскрівська література.Більшовики готували трудящих до рішучих боїв проти царизму.

 1 травня 1905 робочі чугуївських промислових Підприємств організували першу маївку. Вона соетоялась в дачному містечку-Фігуровка, на березі Північного Донця.Робітники розповідали про становище в країна про розпочаті революційних виступах пролетаріату найбільших промислових міст Росії.

 Перша російська буржуазно-демократична революція охопила всю країну.Першим у Чугуєві повстав у листопаді 1905 року розквартирований тут 201-ї Лебединський піхотний полк. Революційні настрої охопили робітників і службовців підприємств. У боротьбі проти гнобителів робочих підтримали селяни.На Чугуївщині - у селах П'ятницькому, Терновий, Введенка - повсталі громили поміщицькі маєтки, забирали хліб, худобу, майно.

 У деяких селах селяни усували службовців економій і призначали своїх керуючих.
 Одна з вулиць міста носить сьогодні ім'я Б.П.Жадановського, уродженця Чугуєва, учасника революційних 1905-1907 років. У листопаді 1905 року він очолив у Києві повстання саперів. Під час перестрілки з царскімн військами Б. П. Жаданівський отримав тяжке поранення в груди. Товариші врятували його.Пізніше, вислеженний царськими шукачами, він був схоплений і відданий суду.

 Офіцера засудили до смертної кари, яку замінили довічною каторгою. Б. П. Жаданівський був звільнений Лютневою революцією. Він загинув у 1918 році у боротьбі з австро-німецькими окупантами.Про революційної діяльності більшовика розповідають матеріали Харківського і Київського історичних музеїв.

 У період реакції, що настала після поразки першої російської революції, і в наступні роки більшовики продовжували революційну боротьбу.

В кінці 1914 року у зв'язку з вибухнула першою світовою війною з Прибалтики до Чугуєва евакуювався позна-механічний завод торгово-акціонерного товариства Барковського.

 Підприємство розташувалося в приміщенні одного з полків, що пішли на фронт.За три місяці фабрикант розмістив обладнання, набрав робітників і почав випускати господарські та санітарні двоколки. Скориставшись військовим замовленням, підприємець вербував і бронював робочих по всій країні.Кузнєцов, слюсарів, токарів вербувальники привозили з Новгорода, Миколаєва, Луганська, Катеринослава, Сормова. До кінця січня 1915 року на заводі налічувалося близько 900 робітників різних національностей. Завод став найбільшим підприємством у місті.

Робочі позна-механічного заводу, серед яких були досвідчені більшовики, йшли в авангарді революційної боротьби трудящих міста.

 У 1916 році на заводі була створена партійна. На чолі її став член РСДРП з 1912 року робітник-металіст Г. Камінський.Члени партії розгорнули велику політичну роботу на підприємстві і серед населення міста: поширювали листівки і прокламації, організовували мітинги. За завданням партосередку почався збір зброї, яке зберігали слюсарній цеху.Найбільш активні і свідомі робітники увійшли до складу бойової дружини, на чолі якої став інвалід війни Б. Слєпченко. Заняття з вивчення тактики ближнього бою проводилися в першому малярному цеху після роботи.

Дізнавшись про повалення царя і перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, партосередок заводу організувала мітинг трудящих на привокзальній площі. Перед присутніми виступив робітник-путиловец С.М. Милованов, який прибув до Чугуєва з Пітера.Ом закликав учасників мітингу підтримати більшовицькі гасла про війну і мир, про восьмигодинний робочий день. Мітинг закінчився співом революційних пісень.

 28 лютого 1917 організувався Чугуївський Рада робітничих і солдатських депутатів.Поряд з цим діяли буржуазні органи влади - міська дума т міська управа.

 У легальних умовах більшовицька організація заводу значно активізувала агітаційно-пропагандистську роботу в масах. З робочих була створена міліція.14 червня збори робітників заводу Барковського ухвалило резолюцію з вимогою переходу всієї влади до рук Рад і встановлення робітничого контролю над виробництвом.

 У липні 1917 року робітники дали рішучу відсіч юнкерам, заявивши, що їх вождь Ленін, а не Керенський.

У серпні позиції більшовиків значно зміцнилися. У результаті перевиборів Ради робочий солдатських і селянських депутатів керівництво в ньому перейшло до рук більшовиків. Головою Ради було обрано Г. Камінський.3 жовтня представники Чугуївської організації РСДРП (б), робочий обозного заводу В. Ф. Татаринов доповідав на конференції більшовиків Харкова про становище в Чугуєві. У кінці жовтня більшовики здобули нову перемогу: під час виборів в Установчі збори за їхнього кандидата В.Ф.Татаринова було подано значну більшість голосів.

 25 жовтня 1917 перемогло збройне повстання у Петрограді, вся влада перейшла до рук Петроградської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Радісна звістка викликала в Чугуєві небувалий революційний підйом.На Соборній площі більшовики провели мітинг, на якому проголосили в місті Радянську владу.

 Однак меншовики та есери, підтримуючи Керенського, створили в Чугуєві свій «комітет порятунку революції». Спираючись на юнкерів Чугуївського військового училища, вони підняли контрреволюційний заколот.Юнкера заарештували голову Ради і роззброїли міліцію.

 Для ліквідації контрреволюційного заколоту 15 грудня в Чугуїв прибув ешелон червоних балтійських моряків, посилений червоногвардійцями Харкова.Загін моряків очолив член партії з 1915 року, активний учасник Жовтневого збройного повстання 1917 року Н. А. Ховрін. Начальником штабу загону був член партії з 1912 року А.Ф.Ільін-Женевський, ад'ютантом при штабі - А. Г. Желєзняков (легендарний матрос-партизан Желєзняк).Загін зажадав від юродскіх влади беззастережної капітуляції. Ультиматум був прийнятий.

 Революційні робітники, матроси і солдати оточили будівлю військового училища - юнкери склали зброю. Балтійці захопили більше тисячі револьверів, півтори тисячі гвинтівок, запаси продовольства і обмундирування.У місті була встановлена ​​радянська влада. 16 грудня відбулося засідання Ради. Здійснюючи революційні перетворення, Рада націоналізувала позна-механічний завод, почав конфісковувати поміщицькі та церковні землі і розподіляти їх між селянами.

Радянське будівництво на Україні було перервано настанням австро-німецьких військ. 8 квітня 1918 вони вони окупували Чугуїв. Все, що можна було вивезти, загарбники відправляли до Німеччини.На захопленій території німецькі окупанти ліквідували завоювання Радянської влади і встановили жорстокий режим. Боротьбу проти окупантів та їх націоналістичних пособників очолив комітет більшовиків, створений у Харкові. Пізніше розгорнув діяльність підпільний революційний комітет.Під їх керівництвом організовувалися підпільні партійні осередки в повітах, ширилося повстанський рух.

 В околицях Чугуєва активну боротьбу з окупантами вів партизанський загін, яким командував Чорноморський матрос-більшовик І. М. Винників.Партизани звільнили з Новобєлгородської в'язниці політичних в'язнів, засуджених до смертної кари, відбили кілька великих обозів з награбованим продовольством.

У боротьбі з окупаційним режимом робочі застосовували випробуваний метод пролетарської боротьби - страйки 1 травня 1918 підпільники організували до міста масову революційну демонстрацію робітників.

Після листопадової революції 1918 року в Німеччині під ударами регулярних частин Червоної Армії і повстанських загонів австро-німецькі війська поспіхом залишали захоплену ними територію. В кінці грудня, розгромивши буржуазно-націоналістичні петлюрівські частини, партизани звільнили Чугуїв.

2 січня 1919 влада в місті перейшла до рук Ради. Порядок у місті і повіті забезпечували створена військова комендатура і народна міліція.

 Життя в Чугуєві поступово нормалізувалася. Приступили до випуску продукції обозний завод, ліжкова фабрика, відкрилися націоналізовані магазини.Робочі обозного заводу відремонтували Будинок робітників, у якому самодіяльні артисти ставили «Наймичка», «Дай серцю волю - заведе в неволю» та інші п'єси.

 Навесні 1919 року на Радянську Україну почали наступ контрреволюційні війська генерала Денікіна. У червні ворог підійшов до Чугуєва.
Партійні і радянські органи вживали заходів до захисту міста. З комуністів і комсомольців, передових робітників у селян було створено та направлено на фронт
 кілька військових формувань.

 Багато жителів Чугуєва і навколишніх сіл вступили у добровольчий полк під командуванням комуніста І.І.Ламанова. Полк зайняв оборону на підступах до міста, під Рогань знищив значні сили білогвардійців, захопив великі трофеї. Відважного командира особисто дякував А. Я. Пархоменко.



 Після запеклих боїв з переважаючими силами денікінців 22 червня червоні загони залишили місто.Захопивши Чугуїв, денікінці жорстоко розправилися з радянськими активістами та сім'ями комуністів, відновили поміщицьке землеволодіння, повернули підприємства їх колишнім господарям. У жовтні 1919 року проти денікінського режиму повстали селяни села Тетлега, їх підтримали жителі Чугуєва.Повстання було придушене військовою частиною, перекинутої денікінським командуванням з фронту.

 16 грудня 1919 третьому латиська бригада 46-ї стрілецької дивізії у взаємодії з партизанами після наполегливих триденних боїв звільнила місто. Хоробро билися латиші за Чугуїв.Особливу відвагу проявила 19 річна комуністка Зельма Пігерн. У складний момент атаки при взятті залізничного вокзалу вона замінила за «максимом» вбитого кулеметника і врятувала становище.

 Для 3.Я.Пігерн бої на харківській землі - один з етапів її бойового шляху.

 Потім була Каховка.За мужність, виявлену в боях за Каховку, її нагородили іменними годинниками з написом «Стійкій захиснику пролетарської революції». Це про неї та її бойових подруг поет Михайло Свєтлов пізніше написав:

 Гриміла атака, і кулі дзвеніли,

 І рівно строчив кулемет ...

 І дівчина наша проходить в шинелі,

Палаючій Каховкою йде ...



 Пам'ять про вірних бійців революції живе в серцях радянських людей, в граніті монументів.

 У важких боях з басмачами загинув кавалер двох орденів Червоного Прапора, відважний чекіст І. І. Ламанов. А води Каспійського моря борознить нині судно «Іван Ламанов».У чугуївській середній школі № 2 імені І. І. Ламанова створена музейна кімната, матеріали якої розповідають про стійке більшовика, борця за владу Рад.

 ... 1920 рік.На півдні України Червона Армія громила врангелівців, а на решті території трудящі приступили до відновлення зруйнованого війною господарства.

 Чугуїв став центром повіту. У січні тут виникла міська комсомольська організація. 23 квітня перша повітовий з'їзд Рад обрав виконком.

Але будувати нове життя заважали вороги радянської влади - куркулі, численні банди. Їм сприяло духовенство: під час обшуку в Чугуївському жіночому монастирі знайшли золото, розібрані кулемети і гвинтівки.

Для боротьби з бандитизмом повітовий комітет парті створив з комуністів і комсомольців загін ЧОН (частини особливого призначення) на чолі з К. Є. Слєпченко. Розташовувався цей загін у будинку по вулиці Гвардійській, що зберігся до сьогодні.

 У травні чопівці і загін міліції придушили есерівський заколот в повіті.Пізніше біля села Кам'яна Яруга вони наздогнали і розгромили банду Кочубея, тероризував жителів міста і повіту.

 У жорстокій боротьбі з бандитами загинуло чимало комуністів і комсомольців. Вони були поховані в братській могилі на Манежній площі. З 1921 року площа носить назву Червоних Борців.Поруч з могилою, немов у почесній варті, стоять білокорих берези, низько опустили гілки плакучі верби. На гранітній плиті - завжди живі квіти. Їх покладають піонери, комсомольці, молоді комуністи і ветерани партії.Тут юнакам і дівчатам вручають комсомольські квитки, майбутні воїни клянуться надійно охороняти кордони Країни Рад.




Сайт Чугуїва знаходили по наступним фразам:

Будь-який Чугуєвець може розмістити інформацію на цьому сайті без реєстрації.

кольцо Чугуевских сайтов [0]
Сайты Чугуева
Города и регионы [1]
Города и регионы, городские порталы

Опитування

Форум Чугуева

Как Вы относитесь к созданию союза русских государств: Украины, Беларуси и России?
Всего ответов: 955

Чугуевская доска объявлений

 

Сайт для багатодітних сімей та про багатодітні сім'ї

 

 

Ви зможете розшукати на сайті будь-яку інформацію:
   

 

Адреса Чугуївської міської ради та виконавчого комітету: 63503, Україна, Харківська область, м. Чугуїв, вул.Карла Лібкнехта, 35-А.
 
Яндекс.Метрика

Подписаться на рассылку