Главная » 2011 » Февраль » 17 » ТОЧКА КИПІННЯ: Чугуєвець готує позов проти держави Україна.
17:37
ТОЧКА КИПІННЯ: Чугуєвець готує позов проти держави Україна.
Як то кажуть: «терпець урвався», саме з таким настроєм житель Чугуївського району Харківської області Микола Сміцкой готує позовну заяву в Європейський суд з прав людини (Франція, Страсбург) проти української держави.
Суть його вимог полягає в тому, що Україні, як держава, протягом більше 5 років не в змозі забезпечити виконання рішення суду, чим порушено ст. 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської Конценціі про захист прав людини.
Так, 5 січня 2006 Чугуївський міський суд Харківської області під головуванням судді Самойлової Валентини Василівни виніс обгрунтоване і справедливе заочне рішення у справі № 2-3026/2005 року передати 1 тонну насіння соняшнику, а в разі його відсутності заплатити ціну останнього,а також виплатити йому заборгованість із заробітної плати в сумі 196 гривень,яка не була йому виплачена при звільненні.
Дане рішення суду повинен був виконати відповідач у цій цивільній справі - юридична особа Агрофірма «Росія», розташоване в селі Зарожне Чугуївського району, директором якого був якийсь Рент Володимир Володимирович.
Це судове рішення до теперішнього моменту не виконано.Його не виконав сам боржник - агрофірма «Росія» в добровільному порядку, а також його не змогла змусити це зробити державна виконавча служба Україну в усіх її інстанціях.
Дані факти дозволяють Миколі Сміцкому звернутися до Європейського суду з прав людини, так як всі національні засоби захисту його прав вже були використані і не принесли ніякого результату.
До того ж вже є аналогічні прецеденти.Так, 15 січня 2010 року вступила в силу рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ю. Іванов проти України »(заявл. № 40450/04), прийняте 15 жовтня 2009 року. Цим рішенням Суд визнав, що держава Україна порушила ч. 1 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) і ст.13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
Це рішення є важливим як для України, так і для громадян України та інших «користувачів» української судової системи;особливе значення це рішення має для осіб, які звернулися до Європейського суду з приводу тривалого невиконання судових рішень в Україні.Це так зване «пілотне» рішення, яке приймається Судом у разі виявлення систематичного, регулярного порушення державою-учасницею Конвенції будь-якого права чи свободи, передбаченого Конвенцією.
Суть питання:
Микола Сміцкой 21.08.2003 року в складі бригади з 10 чоловік уклав з агрофірмою «Росія» в особі її діреторії Рент В.В. договір з охорони посівів агрофірми, за що АФ «Росія» зобов'язалася виплатити по 1 тонні соняшнику кожному, крім того, Сміцкой Н.В. працював на даному підприємстві охоронцем.
Після його звільнення в грудні 2004 гоа, підприємство залишилося має 196 гривень за заробітну плату, а також по 1 тонні соняшнику кожному з бригади з охорони посівів АФ «Росія», але директор Володимир Рент геть відмовився оплатити свої борги, при цьому, за словами Сміцкого Н.ще й сказав, що ніхто його не змусить це зробити. І мав рацію, українська держава дійсно виявилося беззубим, не зумівши або не захотівши в особі його окремих органів і держслужбовців забезпечити конституційне право громадян України на оплату своєї праці.
Микола Сміцкой звернувся до Чугуївського міського суду, як і всі інші члени бригади з охорони посівів.
Рент В.В., як представник АФ «Росія», не з'являвся до суду, тому і було винесено заочне рішення (тобто без присутності відповідача) на користь позивачів.
Рішення правильні і справедливі, начебто і настав торжество Закону, але не тут то було. Сміцкой Н. відніс своє рішення в державну виконавчу службу разом з іншими членами бригади, але тут то і почалося повне беззаконня.
Тобто виконавча служба, як представник виконавчої влади держави, не змогла забезпечити виконання акта органу судової влади України.
Виконавці не змогли ні заарештувати, ні описати майно агрофірми, ні іншими способами виконати рішення суду.Постійно знаходилися якісь причини для його невиконання. Виконавчий лист декілька разів повертався Сміцкому Н. Останній оскаржив ці рішення, виробництво відновилося, але через деякий час виконавчий лист знову повертався.
Стало зрозуміло, що тягнеться час.І з'ясувалося для чого. У цей час відповідач, в особі його директора Рент В.В. робив усе можливе, щоб рішення суду не виконати, то переміщував майно, щоб виконавець його не знайшов, наприклад трактори, автомобілі і т.п., То просто не пускав виконавця на свою територію, для чого останньому довелося залучати працівників міліції для примусового виконання рішення, але і це не допомогло, що дозволяє зробити висновок про професійну непридатність виконавця або про його зацікавленості.
Таким чином, вже після рішення суду агрофірма «Росія» кілька разів збирала врожай, тобто велася господарська діяльність, але виконавець не міг накласти арешт ні на рахунок підприємства, ні на його майно.
Виконавець приходив для опису майна в той час коли соняшник та інші зернові культури вже були розпродані, а трактора чи автомобілі виїхали з території АФ «Росія».
Читач задасть резонне питання: «але ж виконавець міг накласти арешт на рахунок у банку або накласти арешт на автомобілі й сільгосптехніку, надіславши відповідне постанову в ДАІ або орган держтехнагляду і в банк, але він цього не зробив. Дане питання Сміцкой Н.також ставив у суді, оскаржуючи дії судового виконавця, про що прямо вказувалася стаття Закону у скарзі, але Чугуївський місцевий суд в особі головуючого судді Ковригіна Олександра Сергійовича також не визнав це важливим і переконливим,погодившись з доводами державного виконавця про те,що Сміцкому Н.потрібно спочатку заплатити аванс за пошук автомобілів і техніки.
Оскаржуючи рішення Чугуївського суду в апеляційному суді, Сміцкой Н.В. знову отримав можливість подати виконавчий лист до Чугуївської державну виконавчу службу.Тим часом у державній виконавчій службі Україні відбулася реорганізація, її підпорядкували Міністерству Юстиції. Іншими словами установа поміняло своє найменування, простіше кажучи «вивіску», а отже, це стали зовсім інші особи, і оскаржити їхні рішення не варто.
Теж саме зробила і агрофірма «Росія», вірніше її директор Володимир Рент, який поміняв вивіску з «Росії» на «Зарожнянское». Отже, тепер у «Росії» майна немає, і віддавати нічого.Але все-таки, деяке майно значилося на фірмі - транспортні засоби КАМАЗ і вісім тракторів, але виконавець знову-ж, чомусь не може їх знайти і навіть повідомити за місцем державної реєстрації цього майна про заборону їх реалізації.
Знову, Сміцкой Н.по кілька разів проходив інстанції «по колу», оскаржуючи дії посадових осіб, на що йшло багато часу, нервів і коштів. І все-даремно.
Дані «фінти», а по-іншому їх і не назвеш, з перейменуванням вивісок, недоробками державних органів дозволяють зробити однозначний висновок про те, що держава Україна, з усією своєю чиновницько-бюрократичної «махиною» в особі державних виконавців, працівників прокуратури,судів не забезпечує елементарне дотримання Законів,прав людини і громадянина.Звичайно, не всі з представників перелічених вище структур - несумлінні, працюю в них багато порядних і чесних людей, але висновок робиться, судячи по більшості з них.
Чому ж один суддя приймає законне, справедливе рішення, а вже інший суддя не може в ході здійснення контролю за дотриманням цього рішення змусити виконавця виконати його? Де роль прокуратури?
А спробуйте собі уявити, що буде ущемлено яке-небудь право директора АФ «Росія» Володимира Рента? Весь цей державний апарат розчавить будь-якого, який посмів бути неугодним цьому пану. Ось Вам і виходить «можновладців».Напевно Володимир Рент відома особа для деяких суддів, прокурорів та інших владних структур. Може бути це - заважає їм сумлінно виконувати вимоги Закону?
Ну що, ж подивимося на реакцію Європейського Суду.
Уважаемый Смицкой Н.В.Мне известны факты хуже-когда руководитель Чугуевского р-на разгромил частную фирму имеющую на балансе деньги свыше 3 млн. у.е.,новые автомобили Кразы, хоздвор,Часть имущества незаконно присвоили под- контрольные фирмы,благодаря карманной налоговой. Прибыльную фирму незаконно признали банкротом. При незаконном штрафе 260 тыс грн.,со счета незаконно сняли свыше3 млн.у.е.Решения Европейского суда свыше 5 лет - нет.
Рент не платит арендную плату за паи уже на протяжении 2-х лет. Найти на месте этого деловара нереально. А если и найдешь случайно, то так нахамит и нагрубит, что просто ужас. Местный царек небольшого село Зарожное, по которому ст 190 ч 4 давно плачет.
Як то кажуть: «терпець урвався», саме з таким настроєм житель Чугуївського району Харківської області Микола Сміцкой готує позовну заяву в Європейський суд з прав людини (Франція, Страсбург) проти української держави. 
