ОВРУЧ—ЧУГУЇВ: МАРШРУТ ЛЮДЯНОСТІ Чорнобильська трагедія
— найбільша техногенна катастрофа за всю історію як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків, так і за економічними збитками. Радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи і навіть східною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі.
ОВРУЦЬКИЙ район, звідки родом відомі на Чугуївщині сім'ї Мельник та Стошдюк, один з найбільших прикордонних поліських районів України — опинився в епіцентрі цього надзвичайного лиха. На півночі він межує з Білорусією, а від Овруча до Чорнобиля — 60 км.
— Овруцький край за інтенсивністю радіоактивного забруднення був поділений на чотири зони, — розповідає начальник відділу, головний бухгалтер міськради Валентина Стогодюк. — До зони відчуження потрапили три села, зони обов'язкового відселення — 19 населених пунктів, добровільного — 107.
До сумнозвісного вибуху на четвертому енершблоці ЧАЕС молода сім'я Стошдюк проживала в Овручі, виховуючи сина Андрія. Голова родини очолював військову КЕЧ, а його дружина працювала завідуючою магазином «Будматеріали». Та аварія на атомній станції внесла суттєві корективи в подальше життя подружжя.
— В той час, коли всі іноземні ЗМІ говорили про загрозу для життя людей, в Києві та багатьох інших містах проводилися демонстрації і гуляння з нагоди Дня міжнародної солідарності,
— продовжує Валентина Олександрівна. — Ми теж йшли в святковій колоні. Раптом над майданом утворилися великі чорні хмари. Тож люди потрапили під небезпечний дощ. Але тоді цього ще не знали...
Згодом близько 200 тисяч жителів кількох областей враз стали переселенцями. В забрудненій зоні довелося назавжди залишити не лише могили предків, квартири, дачі, автомобілі, гаражі, а й сімейні реліквії, фотоальбоми... Переважаюча більшість овру-чан не забажала зриватись з на-сиджених місць, сподіваючись на те, що країна дасть собі раду з атомною стихією. Сімейство Стогодюк ще п'ять років не розлучалося з рідним Поліссям: працювали, виховували сина, допомагали батькам. Чоловік рідної сестри Олександра Стогодюка, лікар-терапевт Степан Мельник з перших днів трагедії у складі медичної бригади їздив по селам, надавав невідкладну допомогу людям, сприяв у вирішенні всіляких проблем. Сьогодні він має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС II категорії.
— Після п'яти років чорнобильської катастрюфи почалася друга хвиля суспільної стурбованості щодо можливих негативних наслідків ядерного вибуху для життя і здоров'я людей, — говорить Валентина Олександрівна. — І не стільки для нас, дорослих, скільки для дітей. Мати чоловіка, працюючи в дитячій консультації, розповідала про непоодинокі випадки вродженої патології у новонароджених, захворювання на рак щитовидної залози, недокрів'я тощо. І ці розмови вплинули на наше рішення для блага дитини змінити місце проживання. Обрали Чугуїв, оскільки тут вже пустила своє коріння сестра чоловіка Ніна. Від часу тієї квітневої біди наш Андрійко та доньки Степана Петровича на літніх канікулах оздоровлювались саме на берегах Дінця.
Чугуївщина привітно зустріла переселенців: їм було надано житло й робота. Олександр Стогодюк спершу обіймав посаду майстра будинкоуправління при ЧЗТА, останні 16 років очолює КЖРЕП. Його дружина пішла працювати продавцем-касиром в торговий комплекс.
Згодом до Чугуєва перебралася і свекруха. І саме на батьківщині Іллі Рєпіна народилися її правнучки Настусенька, Поліна та Софійка.
На три роки пізніше, в 1994 році, приїхали на Слобожанщину Степан Петрович, його дружина Валентина та три їхні донечки. Сімейний лікар вищої категорії на чугуївській землі став дідусем для ЇТоліни та Софійки. Батько є взірцем для доньок Анни, Марії та Надії, котрі теж присвятили своє життя найгуманнішій у світі професії лікаря. Середня донька працює разом з татусем в ЦРЛ, молодша — провізором.
— Я щиро завдячую районній та міській владі, жителям славетної Чугуївщини за гостинність і небайдужість, що з перших днів відчула моя родина, — говорить Степан Мельник. — Сердечне спасибі чугуївцям, що у важкий для нас час не відвернулися, висловили співчуття, підтримали морально і матеріально. Чугуївщина стала для нас такою ж рідною, як і Овруцький район.
... 26 квітня в храмах і церквах нашого краю миряни запалять свічки на спомин про земляків, чиє життя обірвав Чорнобиль. Серед них і Валентина Мельник, вчитель української мови та літератури з мальовничого Полісся, котра в 50 років пішла з життя. Жінка померла від злоякісної пухлини головного мозку, спричиненої радіацією.
Про дивний поліський край цім сім'ям нагадають троянди, бо саме ними було уквітчане батьківське обійстя в Овручі...
