Хоча Іван Іванович Мірошниченко помер у лікарняній палаті, хто знав його одностайні в думці, що життя Івана Івановича закінчилася на роботі. Усі звикли бачити його в кабінеті, на нараді, серед людей. Він знав все про місто та районі, життя територіальних громад та проблеми земляків.Він був компетентний у будь-якому управлінському питанні. І запам'ятався нам відкритим,доброзичливим і безжурним.
НАРОДИВСЯ Іван Мірошниченко в одному з сіл на Сумщині в робітничій сім'ї. Армійську службу проходив у нашому районі,а після неї вирішив тут залишитися. У той час у радгоспі № 5 будувалася свінофабріка.Активного і товариського 22-річного хлопця відразу помітили й невдовзі призначили начальником штабу цієї комсомольського будівництва. І професія будівельника у нього була - перед армією закінчив будівельний технікум. Після завершення будівництва Іван близько десятка років працював у тресті «Чугуевсельстрой».
Ще будучи комсомольцем, Мірошниченко проявив себе відмінним організатором, здатним переконувати і вести за собою людей. Тому черговий його життєвої віхою стала партійна діяльність в радгоспі «Чугуївський», а пізніше - в ідеологічному відділі Чугуївського міськкому партії.Між цими посадами 4 роки директорував у радгоспі й успішно справлявся.З'єднання практичної, господарської роботи з ідеологією і теорією (закінчив вищу школу професійного руху) дало той міцний і цілеспрямований характер, який був так нерідкий у радянську епоху, який дозволяв будувати і творити,давав можливість району і країні стрімко розвиватися.
У переломний момент історії України Іван Мірошниченко не загубився у вихорі змін.З 1990 до 2004 року він був в самій гущавині подій - працював в органах місцевого самоврядування та державної виконавчої влади: заступником голови міськвиконкому, головою міської ради, заступником і першим заступником голови Печенізької райдержадміністрації,першим заступником Чугуївського міського голови.Мабуть, це був найбільш плідний період його діяльності, враховуючи її найширший спектр і багатогранність. Дійсність змушувала шукати нові методи роботи, виробляти нові стилі людських взаємин. І, здавалося, саме ця новизна давала Івану Івановичу головне задоволення.Його не лякали неходжені доріжки. Він був оптимістом, експериментатором і навіть передбачав деякі з чекають нас попереду подій. Він зробив дуже багато для мешканців міста і двох районів.
У минулому році Мірошниченко прийшов до райдержадміністрації заступником голови.Він був на своєму місці, бо з віком анітрохи не втратила найвищої працездатності і професіоналізму. Після місцевих виборів депутати обрали його заступником голови Чугуївського райради. Але попрацювати на цій посаді він не встиг.Івану Івановичу вдалося обдурити старість, але не вийшло уникнути смерті. Не шкодував він себе ... Але ж саме тому й залишився у вдячній пам'яті людей.
Какой же все же краткий век! Во тьме кромешной неба синь... Ушел из жизни человек В расцвете лет своих и сил, Кому еще бы неустанно Брать за барьерами барьер... Пишу, скорбя: «Иван Иваныч Мирошниченко — бывший мэр!» Снегов январских ширь и глубь, Ночами вьюжные басы... Ушел из жизни жизнелюб -Всея Чугуевщины сын!
