Майже століття дослідження родоводу в нашій країні вважалося «буржуазним пережитком», а тому будь-які спроби звичайних громадян прослідкувати історію власного роду сприймалися, як мінімум, з незрозумілістю та недовірою. Прерогатива занять генеалогічними дослідженнями належала переважно каральним органам, які у любий момент могли використати родинні зв'язки певні події минулого, як привід для підсудності особи. Непростим було і митарство пересічних громадян у розшуку документальних свідчень зниклих або загиблих родичів. Зі здобуттям незалежності Україною ситуація змінилися, генеалогія стала більш популярною серед українців, які намагаються більше дізнатися про свій родовід.
ЯК ПОКАЗАЛИ опитування, більшість пересічних українців, на жаль, свій родовід знають не більш як на 4-5 поколінь (до прапрадіда). Сьогодні, коли комп'ютерні технології стають загальнодоступними, генеалогія отримала новий стимул для розвитку. Величезні масиви архівних документів, нерідко засекречені у минулому стають загальнодоступними завдяки Інтернету. Популярності набувають і різні генеалогічні об'єднання, у тому
числі й українські. Однак, подекуди навіть спеціалісту складно знайти потрібне у Всесвітній павутині. Тому «Красная звез-да» вирішила задля збереження зв'язку поколінь показати можливість використання Інтернет-ресурсів для побудови родоводу і вивченні історії власної сім'ї. Для простоти ми розбили цей процес на кілька етапів, але як досліджувати історію роду — вирішувати вам.
ЕТАП І: ЗБІР МЕТРИК
ПОЧИНАЮЧИ пошук, слід зібрати, або відновити усі наявні документи, що підтверджують вашу спорідненість з предками у такому порядку: свідоцтва про народження, про шлюб, про смерть. Ці документи знадобляться вам для архівного пошуку, адже певна категорія архівів видає свідоцтва або довідки лише за наявності усіх документів, що підтверджують вашу спорідненість з розшукуваними особами.
ЕТАП II: ЗБІР ДОКУМЕНТІВ
ДИПЛОМИ, автобіографії, пенсійні посвідчення, трудові книжки, грамоти, нагородження медалями, та інші офіційні документи також можуть знадобитися. Один користувач Інтернету, наприклад, зміг дізнатися про три коліна своїх предків лише завдяки автобіографії бабусі. Для цього, можливо, знадобиться звернутися до родичів. Хочемо одразу звернути вашу увагу, що усі старі документи варто тримати в окремих файлах у розгорнутому вигляді і з них бажано зняти дублікати. Якщо існує загроза пошкодження документу, варто зробити нотаріально завірену копію, або звернутися до спеціалістів, які можуть допомогти упередити подальшу руйнацію документа. Ламінування старих документів є небажаним, адже ламінат є невічним і розклеюючись може пошкодити документ.
Сімейні світлини є особливим видом джерел. Вони дозволяють заглянути у минулі часи, побачити вбрання, оточення і дух минулого. Іноді вони можуть бути ціннішими за будь-який документ, адже можуть містити підписи про рік, місце зйомки і навіть родичів, яким була призначена ця світлина. Якщо є така можливість, ретельно перегляньте архів з вашими батьками. Олнак. ло записів на них слід відноситися з певним застереженням, адже його могли зробити набагато пізніше, або й навмання.
ЕТАП III: ПОБУДОВА ДЕРЕВА РОДУ
ЗІБРАВШИ усі доступні персонали родичів і наявні документи, слід починати будувати ваше родове древо. Це потрібно ще й тому, що чим далі розростатиметься ваше древо роду, тим більше ви будете заплутуватися у нових персоналіях. Нерідко імена родичів повторюються. Найбільшої популярності для подібних генеалогічних побудов здобула програма MyHeritage, яка представлена і в Інтернеті для полегшення пошуку родичів. Якщо ви мали родичів за кордоном, продублюйте древа на інших сайтах. Серед найбільш корисних ресурсів можна порадити міжнародні мережі Оепі, Ancestry.com, а також польську МоіКгєлупі.
ЕТАП IV: ВИКОРИСТАННЯ СПОГАДІВ
КОЖЕН з нас має власні спогади про дитинство, проведене найчастіше поруч з бабусями і дідусями (а кому сильно пощастило — з прапрабабами і прапрадідами). Варто поринути у світ спогадів, відшукуючи найменші деталі. Як показує практика, при маленьких онуках старі люди нерідко могли говорити те, чого ніколи не говорили своїм дітям.
