2) В 175 (1667) році Чугуївський воєвода доносив Бєлгородському:

"Печенізької слободи міщани переписались в козаки, а після перепису залишилося міщан мало, і ті бідні; а Печенізької слободи козаків у будь-яких справах видати йому (Чугуєвському Воєводі) ні в чому не вказано, а велено видати у всьому Полковнику Ивашке Серку. І тих козаків Печенізької слободи судять отаман Ігнатко Череван, та сотник Стьопка Щербина".

3) Чугуївський воєвода Бєлгородському:

"176 (1668) року червня 28 велено від тебе, і Боярина Воєводи Князя Григорія Григоровича, мені з Чугуевцами і з Харьковцами під зрадниками Печенізькими Черкасами промисел лагодити. І посилав я до Печенiзьку слободу Чугуєвських станичників за сотника Степана Щербиненко, та за отамана Гната Черевана, та за війта Панаса Іванова для распроса, від кого у них в Печенізькому слободі учинилось було зрада вся Великому Государю? І вони, Печенежцы, сотник, отаман і войт, приїхавши в Чугуїв, в Съезжей хаті сказали, що вони Великому Государю змінити не хотіли; а учинилась було зрада від Печенізького козака, від Якуші Мілюкова, з Печенізькими Летяжествами. Прийшов де в Печенiзьку слободу Савка Шастенко, так з ним же зрадником Двуреченец Івашка, Алексєєв зять, а він de, Савка, був Гаврилкиной сотні Стишенка, які стоять на стоянці на Маяках. І прийшли вони Савка до нього, Якушке, в Печенiзьку слободу для принади і намовою, щоб Печенiзьку слободу наговорити для зради; а Якушке Милюкову він, Савка, сват. І де він, Якушка, з ним, Савкою, і з Ивашкою і з Печенізькими Летяжствами взбунтовали. І Летяжества де пішли з Печенігами по лісах для крадіжки, людина з 50. І його, Якушки, дружина і діти в Печенігах. І він, Якушка, зі зрадниками Савкою і Ивашкою пішли за річку Донець на Нагайскую бік. І Савка де Шастенко свою жінку з Печенізької слободи викрав. І тих зрадників і бунтівників Печенізькі Летяжества вони, сотник і отаман і войт, зловити злякалися, - вони, Летяжества, в ті пори ходили з косами і рогатинами і з ручницами. А Якушка Мілюков з жінкою і з дітьми та іншими бунтівниками в нинішній Петрів піст їли м'ясо і молоко... а від Мартоветцов і Двуречанцов ніякої зради і бунтовства вони не бачили".[1]

4) Великому Панові Преосвященного Феодосію, Митрополитові Бєлгородському і Обоянскому, Герасим Рогозін чолом б'є.

"У нинішньому 177 жовтня надіслана з Бєлгорода від тебе, Великого Пана, Преосвященного Феодосія, Митрополита, Чугуїв до мене відписка; а в відписка написано, що приходили до тебе, Великому Панові, Печенізькі Черкаси, отаман Ігнатій Череван з товаришами, і говорили з великою докукою і плачем, що Чугуєвці отгнали від них 1500 овець. І те, Великий Пан Преосвященний Феодосій Митрополит, Печенізьких Черкас помилкове челомбитье на Чугуєвців. Чугуєвці Печенізьких Черкас овець не відганяли. А приходили з Плотавы злодії зрадники Черкаси і ті їх овець відігнали і перегнали на сю бік Північного Дінця на Змиевское городище... І вони, Чугуєвці, ходили в похід і наздогнали зрадників Черкас за Змиевым на Гомольше, між лісом, і тих овець у них, зрадників Черкас, відбили, - а вони, Черкаси, разбеглись по лісах. - І Печенізьких Черкас з Чугуевцами в поході не було жодної людини. - А ті вівці Чугуєвці пригнали під Чугуїв на Малиновою криницю. - А вони, Печенізькі Черкаси, приїхали до них, Чугуївцям, на Малиновою криницю, тих своїх овець у них, Чугуєвців , прогнали, і вони, Чугуєвці, їм овець не віддали. Били чолом Великого Государя, а мені в Чугуєві, на Съезжей хаті, Печенізькі Черкаси словесно, щоб звеліти ті вівці віддати їм. І я наказав зібрати огляд і на огляді їм, Чугуївцям, говорив при них, Печенежцах. І Чугуєвці сказали Печенізьким Черкасам: коли привезуть Государевий указ з Бєлгорода від Воєводи Боярина Ромодановського, тоді віддадуть". Далі не можна розібрати сгнившего аркуша. Зазначимо при цьому, що Білгородський воєвода князь Ромодановський був тоді в поході.[2]

5) Печенізькі козаки, у своїй казці перед Чугуївським воєводою сказавши, що тоді, як дарованою грамотою 177 (1669) року козаки Харківського полку звільнені від митних зборів, з них, печенізців, потрібно в Чугуєві мита з рубля за 10 алтин, пишуть: "Ми Чугуївського повіту Печенізької слободи полкові козаки служимо Великому Государю службу в Харківському полку, і в нинішньому 181 (1673) році в різних місцях і числах приходили військові люди Татарові під Печенiзьку слободу і кінні та животинные стада отымали. І на полях озимий та ярої хліб у нас не народився. І від того розорення, приходу військових людей і що хліб у нас не народився, багато наші брати Печенізької слободи в розбрід і платити нам Державних мит не стало можливо. - У тому Його государева воля і в тому наша казка. А казку писав Печенізький церковний дячок Клименко Парфьонов". (І писав чудово, чітко, чисто, правильно). Замість прохачів підписалися Покровської церкви священики Іван Клімов і Ілля Стефанов. Потім слід чолобитна Чугуївського воєводи, в якій він клопоче перед царем про звільнення Печенізців від платежу мита.

6) Чугуєвському воєводі Печенізькі сотник і отаман в 1673 році.

"У нас цього дня липня 3-го прокляті Татари і вороги хреста Христового побрали багатьох людей і товар на Базалеевце".

7) Чугуївський воєвода Федір Соковнин пише до царя, що в серпні 1673 року татари були під Печенежскою і Малиновскою слободами і в Зміївському повіті під селом Мохначами і слободою Андреевыми Лозами. "А йти мені за ними в похід за малолюдством не з ким, тому що орда багато людей з Кошем".

8) За відписка Балыклейского начальника відомо, що татари були під Печенігами і в 1678 році.

9) "І ми вам вестно лагодимо, що в нас, Печенігах. Серпня 28 були люди військові Татари ста з півтора і узяли в полон душ зі сто і животины відігнали. Того ж числа у ночі витік з Орелі великої панської челядник Федора Володимеровича Яків і мовіт, що орди не потужно изчитать; а взяла орда слободу Бурлук, а тепер видобуває містечка Двуречного, - сильна орда; а інша орда, тож несчетная, пішла по річці Коротше з гарматами і з скарбницею". Так доносили від 28 серпня 1698 року Печенізькі сотники Никон и Феодор Щербини Чугуєвському воєводі.

Лиха нового часу: холера, від якої в 1831 році померло 99 осіб, у 1847 році 40 осіб, в 1848 році 315 чоловік., 186 дружин.

За переписом 1732 року, в Печенігах старшини 24 людини, козаків 573, підпомічників 1551, шинкарей і працівників 205; у хуторі сотника Єлисея Зарудного підданих 16, а всього 2403 душ чоловік.[3] Тут же показані братський шинк і інший братський шинк. Це дає бачити, що і Печенізьких черкасов були два братства. Піклувалися про добробут храмів.

У 1785 році було в Печенігах 3299 душ чоловік., 3600 дружин. Крім торгів по понеділках і п'ятницях бували 4 ярмарку в році, що тривали по 4 дні: саме - в день Вознесіння Господнього, в день Преображення Господнього, 28 жовтня у день Св. Параскеви і в четвер на всеедной тижня; - так буває і нині.

Кількість парафіян.