3. Чугуївський воєвода князь Петро Іванович Щетинін доносить царю, що за царської грамоті, від 11-го березня 1640 року, надіслане в Чугуїв з гетьманом Яцкою Острениным 584 рубля платні для роздачі черкасам, що вийшов разом з Острениным, і гроші роздані.

Він доносить цареві, що грамотою від 31-го січня 1640 року велено "Черкасов отамана Михайла Карпова" і його товаришів 40 людей, що прийшли з Азова у Чугуїв, влаштувати на вічне життя в Чугуєві і розділити їм посланці з Москви 549 рублів.

У третьому донесенні пише, що в цьому 1640 року "в різних місцях і числах вийшли з Литовської сторони на Московська держава різних міст Черкаси петрушка Васильєв з товаришами 40 осіб" і просять дозволу жити і служити в Чугуєві.

З додається іменному списку вихідців видно, що більша частина їх неодружені, і що інших з них родичі вже жили в Чугуєві, перейшовши сюди разом з Острениным.

Орловський воєвода Іван Исленьев сповіщає Чугуївського воєводу, що за царською грамотою від 13 липня 1640 року він, видавши 8 рублів, відправляє до нього "Черкашенина Яромку Юровкина з дружиною і дітьми".

1. Воєвода князь Петро Щетинін доносить до царя:

"148 (1640 року червня 23 надіслана до мене, холопу твого, на Чугуїв твоя, Государева, грамота з Розряда за приписью Дяка Григорія Леонтьєва, - велено Гетьману Яцьке Остренину і сотникам і пятидесятникам і всім Черкасам і Російським людям в Съезжей хаті проти твоєї, Государевій, грамоти сказати вголос, що з Жигимонтова містечка Станіслав Гульчевський[1] писав на Яцька Остренина, ніби хоче тобі, Великого Государя, змінити, людей побити і перейти до Литви і ти, Великий Государ, такого сорному затейливому листа не повірив, і щоб вони, Гетьман і сотники та п'ятидесятники і Черкаси, на твоє Государеве платню були надійні і на Чугуєві на вічне життя будувалися без всякого сумніву і тобі, Великого Государя, служили, над Татарами, буде в твоє Держава підуть, промишляли на сакмах і перелазах, і на будь-яких місцях, і твоє б держава від Татарської війни оберігали, щоб Татару Русь не пропустити, в Литву не ходити і Литовських людей не перезывать, щоб в тому сварки ніякої не було. І по твоєму Государеву указу, Гетьмана Яцька Остренина та сотників і п’ятидесятників та всіх Черкасов і Російських людей закликав я до Съезжей хаті, проти свого Государевого указу сказав всім" та інше.

"Так він же, Гетьман Яцко Остренин, говорив передо мною, що він, Яцко, в Литву нічого не писывал і тобі, Государю, змінити не хоче, а до тебе прийшов, праведного Государю, на вічне службу, з Литви, хоча б не відомо що на нього писали, хоча тебе, Государя, привести на гніві та його від тебе, Государя, в опалі бачити, тільки б вони були в Литві і вони б всі перетравлені були від Ляхів в котлах; а хоча де буде інший братьи надумки що не є, і де я того не сердцевидец, кожна думка грудьми закрита, тільки у нього немає жодних думки змінити тобі, Государю".

5. Він же, князь Щетинін, доносить царю, що за царським указом велено вільно відпускати Черкасов на Дон і в Азов, хто тільки не похочет, тільки доносити Царя, скільки і хто вирушили туди і що внаслідок цього "25 червня в нинішньому 148 (1640) року і минулого 147 (1639 році пішли на Дон до 135 людей Черкасов, у тому числі сотник Степан Степанов, п'ятдесятник Петро Сулея і отаман Михайло Карпов, інші були побиті Татарами і Литовськими злодіями на пасіках, на рибної і звіриної ловлях, такщо всього вибуло з Чугуєва до 170 осіб".

6. У серпні 1640 року, пише він до царя, гетьман Остренин доставив йому чолобитну, а священики соборні - Михайло і Парфеній, парафіяльні - Миколаївський Леонтій і Миколаївський Петро оголосили йому, що серпня 24 закликали їх Чугуївські черкаси, сотник Гавриїл Разсоха з товаришами, щоб вони замість їх і гетьмана доклали руку до чолобитної, але вони не доклали, тому що "Гетьман Остренин замість нього руки прикладати не велів". Воєвода додає, що чолобитна і разспросные мови священиків препровождаются до царя.[2]

Він доносить цареві, що:

а) За небезпекам часу, він посилає кожну ніч стрільців і сведенцев на варту за острогу і місту, по 100 людей черкасов по острогу і сам ходить вночі дозором; але росіяни перші всі стали проти цього і говорять, що такого числа людей і під таким наглядом не посилають на варту в російських містах. Наслідуючи приклад росіян, черкаси сотники Гавриїл Разсоха і Онуфрій Попов також приходили до нього з гомоном на такі його розпорядження.

б) 25 Серпня гетьман Яків Остренин доніс воєводі, що сотники Разсоха і Попов разом з іншими вибрали челобитчиком черкашенина Андрія Божка і відправляють його до Москви. Воєвода наказував, щоб черкаси зібралися до нього, але з'явилися тільки сотники Разсоха і Попов. На питання - чому не з'явився Андрій Божко? відповідали: він посланий до Москви. Чому послали його без відписки воєводи? Від того, сказали, що не мають потреби в відписка воєводи.

в) Гетьман того ж числа просив воєводу - запитати сотников Разсоху і Попова, чому вони докоряли його, гетьмана, в зраді? Покликані сотники показали, що від Бєлгородського воєводи Замятни Леонтьєва через Чугуївського черкашенина прийшла звістка, що государ скоро поверне черкасов в Литву і з Чугуєва ходить чутка, що цар то розішле черкасов по містах, то відправить їх у Литву. Бєлгородський воєвода в відписка своїй від 28 серпня писав, що він ні слів про відправлення черкасов в Литву не говорив нікому і ніколи, ні зазначеного черкашенина не бачив. Після того гетьман просив дозволу скаржитися царя на сотника Разсоху з товаришами. Але "Черкаси всім світом закричали на Гетьмана з великим шумом: чолом б'ємо тобі, Государю, ти нас завів у Чугуїв, а ми прийшли за тобою, а в Гетьмана тобі в Литві не обирали, завітав тобі Гетьманом Государ Цар".