Грамотою від 4 травня 1647 року цар, внаслідок того, що за Чугуївських станичниками, тоді як їхали вони від Цареборисова і у Савинського криниці з'їхалися з Белгородскими станичниками, 4 квітня"проти Савинського перелазу ганялися людина 50 Татар до Ізюмським вершин і, осадя їх в Ізюмській вершині, приступали до них до вечора, а потім пішли в степ до Щенячьему Кургану", наказує послати на Татарські перелази сильні варти.

Коли фортеця Чугуївська була укріплена можливо - кращим чином, а за Українськими там і тут населялись Черкаси: Татари вже не наважувалися нишпорити по-, як і раніше близько Чугуєва. Чугуївцям залишалося тепер на різних місцях охоронну і вестову варту, що проте діставалося їм не легко,[1] з половини 1658 року вони ж у складі бєлгородського полку брали участь у Польської війни, чому, за укладення перемир'я з Польщею, надіслана була в Чугуїв похвальна Царська грамота, від 22 лютого 1667 року, "Украинным людям, які в межах і за межі і за межею", у тому числі і Чугуївцям за довгу ратну службу і за претерпенное під час її руйнування.

Але ось настав бунт Брюховецького, 1668 року. Під час хвилювання, піднятого Гетьманом на початку повстання, Воєвода Рагозіна два рази посилав Чугуевцов на пошук Зміїву.[2] Але потім Чугуєвці міцно закрилися в місті. Чугуївський повіт сильно постраждав тоді; Чугуїв три рази був осаждаем і з великими втратами для нього.

Перший напад було у квітні місяці. Чугуївський воєвода від 20 квітня доносив Бєлгородському Воєводі:

"У нинішньому 176 (1668) році березня 4, Полковник Іван Сірко і Зміївські і Цареборисова міста і Маяцкие і Наші і на Торських озерах Черкаси, забувши страх Божий і Євангельське целованье, великому Государю змінили. І в тих містах Воєвод і наказових людей розстріляли і Великого Государя Російських людей вирубали і Великого Государя зелейную і свинцеву скарбницю розграбували. І місто Зміїв і Цареборисової і Валки вогнем попали. І собрався тих міст зрадники Черкаси, приходили під Чугуїв місто і в Чугуївському і Харківському повіті села і хліб випалили і багатьох людей побили і в повний зловили і пішли воювати в Черкаські міста до зраднику Ивашке Брюховецькому".[3]

Інше напад було в червні. "176 (1668) червня 17, приходили під Чугуїв з Ногайської сторони до фортець Татари і зрадники Черкаси багато, які воювали Харківський і Салтівський повіти, і стада животинные відігнали. І пішли за річку Донець на Нагайскую бік. І я того ж числа посилав за ними з Чугуєва голову Стрілецької і Козацького. Він, голова, з Чугуевцами дійшли в степ за річку Донець на річці Балыклее. І був у них бій з ворожими людьми. І на тому бою взято полону і той повний відбили, Сампсона Зоріна забили до смерті, так вбили сина боярського Акинфия Федосова, козака Ивашку, стрільця Федота Пупова, так поранили чугуєвців різних людей 6 осіб. З того бою ворожі люди побігли до Савинскому перелазу. І чугуєвець сотенний голова Олександр Марченко з чугуевцами тих зрадників черкас і татар дійшли в степу проти Савинського перелазу. І був у них великий бій. І милістю Божою їх, ворожих людей, і побили багатьох стада животинные відбили і залишковий повний, який був узятий в Харківському і Салтівському повіті. А залишкові ворожі люди побігли в степ до Ізюмській перелазу".

Від 25 червня воєвода писав: "і я в Чугуєві з Чугуевцами сиджу в облозі міцно і місто Чугуїв і всяку міську службу кріплю і старий схованку знову побудував і колодязь вичистили, та у того ж старого схованки побудували Чугуєвці новий інший схованку, дубовий та іншої колодязь у схованці учинений і в прихід військових людей води буде багато в схованках; так близько міста почав будувати знову відводи й вылазы для обереганья".

Третій напад на Чугуїв було в серпні. "У нинішньому 176 (1668) році серпня 21 приходили в місто і в Чугуївський повіт військові люди, Татарові і зрадники Черкаси багато люди, від Мерефи через ліси і через річку Уди на село Васищево. І багато Чугуевцов всяких чинів людей під містом на полях, на жнивах і в поїздках побили і в повний зловили і їхніх жінок і дітей і стада кінські і животинные всі відігнали. І я того числа за тими Татарами і зрадниками Черкасами з Чугуевцами ратними людьми ходив у похід і з тими Татарами і Черкасами був у мене бій і на тому бою взяли мов 4 людини Татар. А в розпиті ті мови сказали, що приходив де з ними в Чугуїв Мустафа Мурза, а з ним, Мурзою, було 1000 Татар, а зрадників Черкасов 2000 осіб; а посилав де їх, Татар і Черкасов, Петрушка Дорошенко, Наказний Чигиринський Гетьман, з Ивашкою Дубягою, та з Полтавським Полковником Косткою Коблицким; а дожидают де вони, Татарові, собі з Криму двох Салтанов з ордою незабаром".[4]

Наприкінці 1672 року чугуївцям оголошено було готуватися до війни з турками. Досить цікава відписка Чугуївського воєводи до Курського по цьому предмету: у ній прописано, як цар Федо Олексійович прийняв звістка про відданий над святим, яке було вчинено турками в Кам'янці.

Прописавши звістка Курського воєводи про отримання царського указу щодо приготування військ до війни, і самий указ, далі пише: "і в нинішньому 181 (1672) році листопада 19 писав до нього, Великого Государя, з Києва окольничий Воєвода Князь Григорій Опанасович Козловський з товаришами, що Турський Солтан, після взяття Кам'янця Подільського, святої ікони з православних церков винесли й клали в проїжджих воротах і звеліли Кам'янця Подільського жителям християнам з тим святим іконам йти і всяке поругательство лагодити. І нині Государ, чуючи про те знаходженні Салтана Турського, зволив на оборону святій Церкві і Православних християн і на избавленье йти своєю Государевою особою проти ворога свого, Турського Солтан. І для того свого Государського походу зазначив він і свої Государские дорожні обиходи і всякі запаси відпускати в Путивль нинішнім зимовим шляхом, не отлагая до іншого часу, і мені, Пана, велено в Чугуїв дворянам і дітям боярським і копейщикам і рейтарам і драгунам і солдатам і всяких чинів служивим людям в наказової хаті про службу і про Государском поході і про запаси Його, Государевий, указ сказати всім вголос, як про тім у твоїй, Пана, відписка написано".[5]

У серпні 1673 року Чугуївський воєвода Федір Соковнин доносив цареві, що 11 серпня 181 (1673) року татари приходили під Чугуїв і викрали було стада чугуївські, але сотня Чугуєвських козаків, що стояла на сторожі, разом з городянами відбила стада в бою з татарами біля річки Таганки, в 5 верстах від Чугуєва; при цьому вбиті двоє з чугуєвців і один узятий в полон. В той же час татари "були під Печенежскою і Малиновскою слободами і в Зміївському повіті під селом Мохначами і під слободою Андреевыми Лозами. А йти мені за ними в похід, говорить воєвода, за малолюдством не з ким, тому що великі люди, орда, багато людей з кошем". За іншим паперів бачимо, що дісталося тоді Савинцам і Спеваковке і що Балаклійський полковник зазнав від татар поразку. За ці грабежі й спустошення в тому ж серпні місяці щедро відплатив татарам Запорізький кошовий Іван Сірко, той самий, якого Брюховецький відновив було проти царя помилковими звістками про передачу козаків ляхам.[6]