Чугуев

Чугуїв - перлина України, її історична і духовна скарбниця - місто, в якому хочеться жити.

Цей сайтє офіційним інтернет-ресурсом Чугуївської міської громади та неофіційним сайтом Чугуївського міськвиконкому.

Привіт Гость  Реєстрація Вхід
Чугуев
 

   Подписатись на розсилку: через e-mail та на RSS

Главная » 2011 » Август » 16 » за Чугуївськими сторінками


22:28
за Чугуївськими сторінками

за Чугуївськими сторінками


Грамотою від 4 травня 1647 року цар, внаслідок того, що за Чугуївських станичниками, тоді як їхали вони від Цареборисова і у Савинського криниці з'їхалися з Белгородскими станичниками, 4 квітня"проти Савинського перелазу ганялися людина 50 Татар до Ізюмським вершин і, осадя їх в Ізюмській вершині, приступали до них до вечора, а потім пішли в степ до Щенячьему Кургану", наказує послати на Татарські перелази сильні варти.

Коли фортеця Чугуївська була укріплена можливо - кращим чином, а за Українськими там і тут населялись Черкаси: Татари вже не наважувалися нишпорити по-, як і раніше близько Чугуєва. Чугуївцям залишалося тепер на різних місцях охоронну і вестову варту, що проте діставалося їм не легко,[1] з половини 1658 року вони ж у складі бєлгородського полку брали участь у Польської війни, чому, за укладення перемир'я з Польщею, надіслана була в Чугуїв похвальна Царська грамота, від 22 лютого 1667 року, "Украинным людям, які в межах і за межі і за межею", у тому числі і Чугуївцям за довгу ратну службу і за претерпенное під час її руйнування.

Але ось настав бунт Брюховецького, 1668 року. Під час хвилювання, піднятого Гетьманом на початку повстання, Воєвода Рагозіна два рази посилав Чугуевцов на пошук Зміїву.[2] Але потім Чугуєвці міцно закрилися в місті. Чугуївський повіт сильно постраждав тоді; Чугуїв три рази був осаждаем і з великими втратами для нього.

Перший напад було у квітні місяці. Чугуївський воєвода від 20 квітня доносив Бєлгородському Воєводі:

"У нинішньому 176 (1668) році березня 4, Полковник Іван Сірко і Зміївські і Цареборисова міста і Маяцкие і Наші і на Торських озерах Черкаси, забувши страх Божий і Євангельське целованье, великому Государю змінили. І в тих містах Воєвод і наказових людей розстріляли і Великого Государя Російських людей вирубали і Великого Государя зелейную і свинцеву скарбницю розграбували. І місто Зміїв і Цареборисової і Валки вогнем попали. І собрався тих міст зрадники Черкаси, приходили під Чугуїв місто і в Чугуївському і Харківському повіті села і хліб випалили і багатьох людей побили і в повний зловили і пішли воювати в Черкаські міста до зраднику Ивашке Брюховецькому".[3]

Інше напад було в червні. "176 (1668) червня 17, приходили під Чугуїв з Ногайської сторони до фортець Татари і зрадники Черкаси багато, які воювали Харківський і Салтівський повіти, і стада животинные відігнали. І пішли за річку Донець на Нагайскую бік. І я того ж числа посилав за ними з Чугуєва голову Стрілецької і Козацького. Він, голова, з Чугуевцами дійшли в степ за річку Донець на річці Балыклее. І був у них бій з ворожими людьми. І на тому бою взято полону і той повний відбили, Сампсона Зоріна забили до смерті, так вбили сина боярського Акинфия Федосова, козака Ивашку, стрільця Федота Пупова, так поранили чугуєвців різних людей 6 осіб. З того бою ворожі люди побігли до Савинскому перелазу. І чугуєвець сотенний голова Олександр Марченко з чугуевцами тих зрадників черкас і татар дійшли в степу проти Савинського перелазу. І був у них великий бій. І милістю Божою їх, ворожих людей, і побили багатьох стада животинные відбили і залишковий повний, який був узятий в Харківському і Салтівському повіті. А залишкові ворожі люди побігли в степ до Ізюмській перелазу".

Від 25 червня воєвода писав: "і я в Чугуєві з Чугуевцами сиджу в облозі міцно і місто Чугуїв і всяку міську службу кріплю і старий схованку знову побудував і колодязь вичистили, та у того ж старого схованки побудували Чугуєвці новий інший схованку, дубовий та іншої колодязь у схованці учинений і в прихід військових людей води буде багато в схованках; так близько міста почав будувати знову відводи й вылазы для обереганья".

Третій напад на Чугуїв було в серпні. "У нинішньому 176 (1668) році серпня 21 приходили в місто і в Чугуївський повіт військові люди, Татарові і зрадники Черкаси багато люди, від Мерефи через ліси і через річку Уди на село Васищево. І багато Чугуевцов всяких чинів людей під містом на полях, на жнивах і в поїздках побили і в повний зловили і їхніх жінок і дітей і стада кінські і животинные всі відігнали. І я того числа за тими Татарами і зрадниками Черкасами з Чугуевцами ратними людьми ходив у похід і з тими Татарами і Черкасами був у мене бій і на тому бою взяли мов 4 людини Татар. А в розпиті ті мови сказали, що приходив де з ними в Чугуїв Мустафа Мурза, а з ним, Мурзою, було 1000 Татар, а зрадників Черкасов 2000 осіб; а посилав де їх, Татар і Черкасов, Петрушка Дорошенко, Наказний Чигиринський Гетьман, з Ивашкою Дубягою, та з Полтавським Полковником Косткою Коблицким; а дожидают де вони, Татарові, собі з Криму двох Салтанов з ордою незабаром".[4]

Наприкінці 1672 року чугуївцям оголошено було готуватися до війни з турками. Досить цікава відписка Чугуївського воєводи до Курського по цьому предмету: у ній прописано, як цар Федо Олексійович прийняв звістка про відданий над святим, яке було вчинено турками в Кам'янці.

Прописавши звістка Курського воєводи про отримання царського указу щодо приготування військ до війни, і самий указ, далі пише: "і в нинішньому 181 (1672) році листопада 19 писав до нього, Великого Государя, з Києва окольничий Воєвода Князь Григорій Опанасович Козловський з товаришами, що Турський Солтан, після взяття Кам'янця Подільського, святої ікони з православних церков винесли й клали в проїжджих воротах і звеліли Кам'янця Подільського жителям християнам з тим святим іконам йти і всяке поругательство лагодити. І нині Государ, чуючи про те знаходженні Салтана Турського, зволив на оборону святій Церкві і Православних християн і на избавленье йти своєю Государевою особою проти ворога свого, Турського Солтан. І для того свого Государського походу зазначив він і свої Государские дорожні обиходи і всякі запаси відпускати в Путивль нинішнім зимовим шляхом, не отлагая до іншого часу, і мені, Пана, велено в Чугуїв дворянам і дітям боярським і копейщикам і рейтарам і драгунам і солдатам і всяких чинів служивим людям в наказової хаті про службу і про Государском поході і про запаси Його, Государевий, указ сказати всім вголос, як про тім у твоїй, Пана, відписка написано".[5]

У серпні 1673 року Чугуївський воєвода Федір Соковнин доносив цареві, що 11 серпня 181 (1673) року татари приходили під Чугуїв і викрали було стада чугуївські, але сотня Чугуєвських козаків, що стояла на сторожі, разом з городянами відбила стада в бою з татарами біля річки Таганки, в 5 верстах від Чугуєва; при цьому вбиті двоє з чугуєвців і один узятий в полон. В той же час татари "були під Печенежскою і Малиновскою слободами і в Зміївському повіті під селом Мохначами і під слободою Андреевыми Лозами. А йти мені за ними в похід, говорить воєвода, за малолюдством не з ким, тому що великі люди, орда, багато людей з кошем". За іншим паперів бачимо, що дісталося тоді Савинцам і Спеваковке і що Балаклійський полковник зазнав від татар поразку. За ці грабежі й спустошення в тому ж серпні місяці щедро відплатив татарам Запорізький кошовий Іван Сірко, той самий, якого Брюховецький відновив було проти царя помилковими звістками про передачу козаків ляхам.[6]



[1] Р. Ісакові Савичу Андрій Хилков: "У нинішньому 166 (1658 році квітня 9 писав я до тебе, щоб ти за Государеву указу Чугуєвців службових людей послав у Цареборисової місто 150 чоловік, і 23 квітня били чолом в Білгороді Чугуєвці діти Бояр і Станичники і Стрільці і козаки і пушкарі всім містом: служать де вони всякі Государеві служби зиму і літо і в нових містах, в Цареборисове місті і в Змієві і в Харкові і у Валках бувають безупинно третій рік переменяясь; та вони ж у Чугуєві стоять у сотнях по 50 осіб іна відхожих сторожів, на Татарських перелазах, на річці Дінці, на Салтові городище, та на Гумницком за 35 осіб, та вони ж стоять у різних містах на вестях, і Станичники їздять з Чугуєва в проїжджих Станицях до Цареборисова міста і до Тору. І вони від тих служб в кінець гинуть. І государ б пожалував їх, не велів їх в Цареборисової місто посилати". Воєвода наказує послати 50 осіб. Дивись примітка 21.

Грамотою від 21 серпня 1652 року цар, сповіщаючи Чугуївського воєводу, що татари 14 серпня, "роскопав усманский земляний вал, приходили до міста Усмані і Усманцов багатьох людей в повний зловили і стада кінські і тварин відігнали", по чому наказує "в Чугуєві жити з великим береженьем, не оплошно, у всяких фортець і на сторожах службових людей тримати по колишньому указу і фортець службових людей сам би дозирал і дозорщиков посилав добрих" та інше. У грамоті від 13 вересня 1652 року, пишу те ж і з того ж нагоди, говорить, що татари, розкопавши вал приходили "на Усманские міські поля, людей побили і в повний зловили" та інше. У грамоті від 15 вересня пропонується по тому ж нагоди "людей на ріллю не відпускати".

[2] Дивись про Змієві і Печенігах.

[3] Про це напад і розорення писали також Чугуєвці у своїй чолобитної, яку просили звільнити їх від постачання коней. "Собрався приходили під Чугуїв місто і в Чугуївський повіт війною на села, хліб вогнем попали і коней, і всяку істоту відігнали і 70 коней взяти нема з кого".

[4] У 1688 році чугуєвець городовий служби Федот Сибиркин, в прохання про звільнення його, писав: "він служить 40 років, 177 (1669) посылан був в Чугуївський похід, в тому поході зранений по голові в 7 місцях, так плече перерублено, та рука пробита з лука наскрізь і нині служити йому невмочь". З цієї прохання у чугуєвців було справу з татарами або у вересні 1668 року або в 1669 році.

[5] Про відданий турків над святим христианскою, в Кам'янці, красномовно говорить "Лепопись про війнах Хмельницького", стор. 59. Тут більше подробиць: мертві були викинуті з гробів і звезені за місто; образу винесені з церков і костьолів і ними мощені були вулиці, де треба їхати Султанові; храми були звернені в мечеті; хрести з церков зламані; християни всі повинні були залишити місто. Про рішення царя щодо війни з турками, окружна грамота 18 квітня 1673 року, в Зібр. Держ. Грам. Ч. 4, стор. 284 - 286. Султана очікували в Києві

[6] Літопис про війнах Хмельницького, стор. 60. Зібр. Державної Реєстрацiї. Грам. Ч. 4, стор. 487.

Просмотров: 718 | Добавил: Громада | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Будь-який Чугуєвець може розмістити інформацію на цьому сайті без реєстрації.

кольцо Чугуевских сайтов [0]
Сайты Чугуева
Города и регионы [1]
Города и регионы, городские порталы

Сайт Чугуїва знаходили по наступним фразам:

Опитування

Форум Чугуева

Как Вы относитесь к созданию союза русских государств: Украины, Беларуси и России?
Всего ответов: 974

Чугуевская доска объявлений

 


 

 

Ви зможете розшукати на сайті будь-яку інформацію:
   

 

Адреса Чугуївської міської ради та виконавчого комітету: 63503, Україна, Харківська область, м. Чугуїв, вул.Карла Лібкнехта, 35-А.
 
Яндекс.Метрика

Подписаться на рассылку