Я слышу голос неба и земли, и вижу очертанье континентов. Извилистые голубые ленты. Теней и света слаженный разлив.
Евгений ШЕРЕМЕТЬЕВ
Перша зустріч з Євгеном Шереметьєвим закарбувалася у пам'яті назавжди. У вікно, помережане морозяними візерунками, билися хвилі сонячного світла. Біля вікна — стіл, на якому стояв самовар, лежали записники, зошити, словники. Все вказувало на роботу, непомітну для стороннього ока, але щоденну, копітку, коли виваженим стає кожне слово, фраза.
ПРИВІТНІ господарі обігріли, напоїли чаєм, та про себе не звикли розповідати. Уже вдома, коли береш у руки книгу Євгена Шереметьева «Свет неугасимый», перед тобою починає розгортатися неозорий творчий світ автора.
Прозрачны лунные мосты — Мои порты, мои причалы, И чистый жемчуг, и кораллы — Надежды остров и мечты. Не изменило свой окрас Лишь только небо надо мною. Хотя волною Омыто было и не раз. В моих просторах глубина. Гранитных скал крутые кручи, Из водорослей лес дремучий. Покой, уют и тишина. Сокровища, те, что на дне, Храню я как зеницу ока. Не открываю их до срока Даже тому, кто дорог мне. В моем безбрежье синих вод Ночлег луна себе находит, И за собою тьма приводит Звезд бессловесный хоровод. А ночь угаснет, и заря С небес задумчивых прольется, И новый день опять начнется — И этот день увижу я. Нікого ця книга не залишить байдужим, адже серце автора відкрите людям. І вони прихо-дитимуть до цього гостинного дому з новими книгами, піснями, картинами, фотографіями рідного краю.
А у святковий ювілейний день зьучать щирі слова: зичимо доброго здоров'я й творчої наснаги, щоб серце поета освітлювало сонце надії, дарували йому світанкову свіжість віра й любов іще багато років.
Колективи літературного клубу «Свіча», редакції газети «Красная звезда», шанувальники творчості Євгена Шереметьева щиросердно вітають Євгена Григоровича з ювілеєм! Добра та щастя!
Я слышу голос неба и земли, и вижу очертанье континентов. Извилистые голубые ленты. Теней и света слаженный разлив.
