Одинадцять років існує гурток «Рукоділля» Чугуївського
центру туризму та краєзнавства. Не одне покоління дітей навчалося в
ньому. Можливо, не всі обрали професії, пов’язані з
декоративно-прикладним мистецтвом, але всі без винятку продовжують
захоплюватися його багатогранністю.
Рушники, картини, сорочки, серветки, дитячі речі, побутові дрібнички –
це далеко не все, що можливо і навіть потрібно прикрашати вишивкою. От і
оздоблюють дівчата (і хлопці!) речі, які після дотику «срібної» голочки
стають чарівними у повному розумінні цього слова. Адже наші пращури
вважали, що вишиті речі – оберіг душі і долі свого господаря. Так воно й
є! Вишиті рушники, як і люди, мають свою долю, свою історію. Різні вони
за призначенням, композицією, за кольоровою гамою, технікою виконання.
Але кожен несе добро і щастя в родину. І краще, коли рушники вишиті
мешканцями саме цієї домівки, – тоді більша їх сила, покликана
оберігати, допомагати.
Розлітаються наші рушнички у різні куточки не тільки України, а й за
кордон, щоб квітнув барвінок у чужому краю, нагадуючи нашому
співвітчизнику про рідну землю, а вишиті кетяги калини кликали
повернутися до рідної домівки.
Кожен з вихованців гуртка мріє мати вдома український оберіг –
вишитий рушник, тому і вишиває для себе це неповторне диво. Неповторне,
бо якщо навіть взяти готовий орнамент зі старовинного рушника, то
полотно, відтінок ниток, розрахунок і, найголовніше, настрій, з яким ви
взялися до роботи, відіб’ються на рушникові й він буде зовсім інший.
Діти – наше майбутнє. І якщо вони нестимуть з собою в життя традиції
нашого народу, землі нашої, передаватимуть їх прийдешнім поколінням –
жити цим традиціям вічно.
Кожна дівчинка мріє бути нареченою, вийти заміж, мати добру родину.
Колись за першим вишитим рушником вгадували дівочу долю, от і
намагаються учениці гуртка «вишити» собі гарне майбуття. А якщо вишила
перший рушник, хочеться ще й ще. Бо це ж пречудово – душа співає! Так і
народжуються колекції, створені талановитими дитячими руками.
Раніше в Україні був звичай: дівчина мала вишити понад сто речей собі
у посаг (придане). У моїх вихованців «посаг» не менший, а в декого
навіть більший. А їхня майстерність вже не раз оцінена компетентним журі
на міських і обласних виставках декоративно-прикладного мистецтва, де
роботи наших дітей неодноразово визнавали найкращими.
«Сорочку мати вишила мені» – ці поетичні слова Дмитра Павличка,
покладені на музику, облетіли весь світ. Час від часу ми їх чуємо по
радіо, телебаченню, на концертах, наспівуємо самі. А чи всім відомо, яку
силу має сорочка-вишиванка, особливо для жінки? Вона захистить від
всього лихого, бо саме на грудях і рукавах особливо густо прикрашена
вишивкою, збереже жіноче здоров’я і материнські витоки. Та й модна вона
завжди, підкреслює вишуканий смак тієї, хто її носить. Рідна українська
вишиваночка має бути в гардеробі і юної дівчини, і пані поважного віку.
Невтомні дитячі рученята творять дива на полотні різнокольоровими
нитками, вишиваючи собі талан і долю.
Та головне навіть не те, що діти стануть справжніми майстрами обраної
справи, а те, що мистецтво вишивки буде жити, зберігаючи народні,
історичні корені, передаватиметься з покоління в покоління.
В гуртку діти також вчаться в’язати гачком та спицями, займаються
бісероплетінням. Діти не тільки навчаються, але й ходять на екскурсії,
на виставки декоративно-прикладного мистецтва, шукають та знайомляться з
майстрами народної творчості, відвідують та проводять майстер-класи.
Заняття в гуртку «Рукоділля» проводяться в Чугуївському центрі
туризму та краєзнавства в суботу та неділю (т. 2-20-62), керівник гуртка
– Логачова Надія Валентинівна (т. 2-69-07; 0991769472; 0632084976).
Запрошуємо усіх бажаючих в гурток «Рукоділля», заняття безкоштовні.