В провадженні Чугуївського міського суду перебувала, як на перший погляд, досить звичайна кримінальна справа за обвинуваченням громадян К., Д., та Б. у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині з обставинами, які обтяжують покарання.
Учасниками жорстокого вбивства потерпілого П. є неодноразово судимі К. та Д. — два брати, які по життю ідуть разом, які мають одинакові погляди на життя, однак цікавим є те, що вони вибрали для себе асоціальні цінності, суспільні правила та норми поведінки ними повністю ігноруються, злочинний спосіб життя та жорстокість для них є спільними. У вчиненні даного злочину не останню участь брала і молода дівчина Б., яка в свої 20 років вже має судимість.
Суспільство дало цій дівчині шанс: покарання, яке їй було призначено, мало для неї умовний характер. На жаль, молода дівчина не зробила відповідних висновків, не стала на шлях виправлення, а навпаки, скоїла тяжкий злочин у співучасті з К. та Д.
Брати разом з молодою дівчиною з особливою жорстокістю наносили численні удари по різних, у тому числі життєво важливих, органах потерпілого П., при цьому в перервах між катуваннями потерпілого розпивали спиртні напої, курили цигарки. Все це продовжувалося майже 6 годин. Свідками цієї жорстокості стали двоє людей, які були власниками помешкання, в якому в той день знаходився потерпілий П. Останні були в ролі заручників і змушені були на власні очі бачити все, що відбувалося.
Потерпілий неодноразово просив припинити катування, однак брати разом з дівчиною Б. навіть не слухали його, вони тільки мінялися та по черзі з використанням різних предметів, починаючи від стільця та закінчуючи скляними пляшками від спиртного, завдавали жорстокі удари по життєво важливих органах потерпілого П.
Кульмінацією стало те, що один з братів, а саме К., пішов додому, а інший брат Д. разом з дівчиною Б., мабуть, стомившись від тієї «роботи», якою вони були зайняті протягом останніх 6 годин, мирно лягли відпочивати. В іншій кімнаті потерпілий П. також відпочивав від численних тяжких ударів, які йому були завдані, але його відпочинок вже триватиме вічно...
На цьому можна було поставити крапку в розповіді про жахливий злочин, однак найбільш незрозумілим нормальній людині було те, що підсудні К., Д. та Б. під час судового слухання знаходились в досить гарному гуморі, посміхались, жартували один з одним. В залі судового засідання, крім основних учасників судового засідання, були також присутні і близькі братів, серед них була і жінка на вигляд 30 — 35 років. Перед початком судового засідання було видно, що підсудного Д. щось турбує, він про щось хоче заявити. Далі все стало зрозумілим...
Підсудним Д. в ході судового засідання було заявлено клопотання про те, що він хоче одружитися з жінкою, яка разом з його близькими була присутня в залі. Неозброєним оком було видно, що це питання було для нього найважливішим! Вбивство потерпілого П., причини, які сприяли вчиненню цього злочину, та все інше для нього були на останньому місці. Судом клопотання Д. було відхилено, так як воно не стосувалося обставин справи. Однак, думки та погляди підсудного Д. були в подальшому зосереджені виключно на своєму новому «об'єкті» кохання. Цікавим було і те, що жінка, яка в майбутньому за планами підсудного Д. має стати його дружиною, ніби «ловила» на собі кожний погляд Д., ні на хвилину не зводила з нього очей, посміхалась йому, на його взаємні усмішки її обличчя червоніло від щастя. Чим це було викликано — не зрозуміло.
Під час того, як Д. розповідав суду про всі обставини та подробиці злочину, який він вчинив, майбутня дружина Д. уважно слухала його; Д. досить детально та без будь-якого приховування розповідав суду про всі численні удари, про всі ті знущання, які він завдавав потерпілому П., однак реакція майбутньої дружини на ті факти, які повідомляв підсудний, була дивною.
В її очах було почуття гордості, почуття палкого кохання, і на хвилину здавалось, що в даний момент йде не эoзпoвiдь раніше неодноразово судимої особи про обставини вбивства, скоєного нею, а розповідь великого вченого, науковця, який власними силами та копіткою роботою вирішив досить важливе для людства питання, можливо, винайшов ліки, які врятують численні людські життя в майбутньому, — і кохана людина цієї шановної та видатної особистості з почуттям гордості ніби «поїдає» кожне слово, яке виходить з його уст, та радіє, що поряд з Нею така Велика людина. Все це було лише порівнянням, на жаль, реалії, як ми бачимо, досить інші.
Потерпілому Д., який не один рік провів в місцях позбавлення волі за раніше вчинені ним злочини, гарно відомі всі реалії життя за тратами. Такі, як Д., з холодним розрахунком мріють про те, щоб поряд була та людина, яка буде, хоча і не часто, але регулярно передавати в місця позбавлення волі продукти харчування, інші речі першої необхідності, приїжджати на побачення, пам'ятати і довгі роки чекати на свого коханого...
Однак, на жаль, питання, чим викликане кохання жінок до їх «героїв», яких вони, як в цьому, так і в багатьох інших випадках, навіть достатньо і не знали до моменту ув'язнення, залишається без відповіді...
О. КОСИЙ, помічник Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області, юрист 3 класу.
