Про те, що хліб є основою біологічного життя людини, так само, до речі, як і молоко, знають усі. Але зізнаємося відверто: вранці, в обід чи ввечері, сідаючи до столу, ми рідко коли замислюємось про справжню ціну запашного короваю чи тієї ж сметани, якою ми здобрюємо вареники з сиром. А реальну їх вартість знають, напевно, лише безпосередні виробники сільськогосподарської продукції.
РАНОК середи 9 листопада першим снігом нагадав про наближення зими. Чи встигли аграрії краю зібрати збіжжя за сприятливої погоди? Що з озиминою і який її відсоток площ викликає тривогу? Як проходить зимівля тваринництва? На ці та інші питання відповідає в інтерв'ю заступник голови райдержадміністрації Іван Перерва.
— Іване Микитовичу, і 5, і 50, і 500 років тому селяни дотримувалися класичної схеми: посіяли, доглянули, зібрали, реалізували. Але кожен сільськогосподарський рік не схожий на попередній та минулі роки. 2011-й добігає свого кінця, яким він видався для села?
— Рік вражаючого хлібостою і небаченого, принаймні за останні два десятиліття, врожаю зернової кукурудзи. Отримавши на круг ранніх зернових по 42,1 ц та очікуючи взяти кукурудзи в межах 36-40 тисяч тонн, працівники АПК краю запишуть у свій актив 102 тисячі тонн валу хліба (в рекордному 2008-му було 101 тисяча тонн). Збирання початків ще триває. Це останнє, що залишилось зробиш землеробам. Широколистою на зерно ми засіяли чимало — 6000 га. Кожен гектар дає в середньому до 65-70 ц. Зерно надходить з ланів таким стрімким і щедрим потоком, що потужностей двох елеваторів — Граківського і Новопокровського — виявилось замало. Висока — 18-19%, а то і більше — вологість початків додала зайвого клопоту. Та мусимо впоратись і з цим.
— Відродження буряківництва в господарствах району триватиме й надалі?
— Звичайно, цієї весни землероби посіяли цукристі на площі 800 га. Але оскільки частина керівників-аграріїв вагалась братись чи не братись за цю технічну культуру, то підготовка площ не скрізь велась належним чином. Цукрові буряки вимагають ідеального підходу до всіх аспектів їх вирощування. Тому, врахувавши цьогорічні прорахунки, аграрії доклали неабияких зусиль, аби бездоганно підготувати до весняної сівби 1200 га ріллі. З настанням погожих днів у березні-квітні вони будуть засіяні якісним насінням до останньої, як-то мовиться, десятини.
— Без масштабного оновлення машинно-тракторного і комбайнового парку, ґрунтообробного і всілякого ремонту не варто сподіватися на отримання щедрих врожаїв і забезпечення високої рентабельності агарного виробництва...
—Цілком з вами згоден. І в цьому напрямку сільгосптоваровиробникам краю є чим похвалитися. Адже ними з початку року придбано сучасної високопродуктивної техніки на 31 млн. гривен (торік закупили на 22 млн.).
— Іване Микитовичу, колективи яких сільгосппідприємств та фермерських господарств у цьому році попрацювали особливо натхненно і заповзято?
— Утримують лідерські позиції робітники ТОВ «Агросервіс» ЛТД (директор Анатолій Костін). Відмінно йдуть справи в агрофірмі «Надія», яку очолює Віктор Вергун. Проте цим двом колективам наступають на п'яти господарства «Маяк», «Базаліївський колос», «Лебежанська». Краще, ніж торік, господарюють «Іванівський лан», «Рєпіна», «Колос-2000», «Зарожне». Викликає захоплення самовіддана праця фермерів — братів Володимира та Олександра Марченків. А підприємства «Вшязь» та «Дружба» (керівники Михайло Золотарьов і Геннадій Дерека), як найбільші виробники вітамінної продукції на Слобожанщині, здійснили справжню революцію в овочівниціві.
— Не можу не запитати Вас, Іване Микитовичу, про стан озимини. Мабуть, це чи не найбільший сьогодні біль?
— Аграрії Чугуївщини з плану 12700 га посіяли головну хлібну культуру на площі 12900. На жаль, засуха у вересні та жовтні зробила свою ганебну справу, і в результаті маємо на сьогодні 40 відсотків озимого клину в доброму стані, 30 — у задовільному, і 30 — у незадовільному, що нас найбільше і непокоїть
—І кілька слів, будь ласка, про справи тваринницькі
— У ці дні район надоює від кожної фуражної корови майже по 13 кг молока, а окремі господарства до 15 кг за добу. В цілому,наші тваринники наполегливою щоденною працею зуміли подолати 4-тисячний рубіж і до кінця року вироблять ще більше цінної продукції, оскільки дійна череда Чутуївщини постійно зростає і зараз складає 3000 корів. Щодо свинарства, то ситуація тут непроста. Річ у тім, що агрокомбінат «Слобожанський», де, як відомо, змінився інвестор, вирішив повністю обновити поголів'я свиней і перейти на нові технології ведення галузі. Тому господарство значно скоротило обсяги виробництва свинини. Та сподіваюсь, інноваційні процеси у Чкаловському через кілька років виведуть аграрнопромислову Чугуївщину на нові, ще більш вражаючі рубежі.
