У бездоганну наукову працю восьмикласниці Зарожненської школи Марини Посохової «Особливості життєдіяльності ластівки сільської на території села Зарожне Чугуївського району». З 1200 учнів 9-10 класів, які взяли участь у II обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МЛН України, Марина наймолодша.
З РАННЬОГО дитинства дівчинка любила спостерігати за ластівками, до яких в українців склалося доброзичливе ставлення, як до божої пташки. Два роки тому у дівчини виник суто науковий інтерес до пернатих: їх особливості, «будівельний» хист, інтенсивність годування пташенят, до яких країн мігрують. Одним словом, почала досліджувати крилату супутницю сільської садиби методами спостереження, опису та моделювання.
За допомогою цифрового фотоапарата Марина зробила 300 знімків пташки. А щоб вирахувати, скільки разів господарі гнізда-помешкання за добу прилітають до своєї малечі з поживою, дівчина залучила до орнітологічного експерименту маму, тата, бабусю й дідуся. З'ясувалось, що самка більш спритніша: з 4.40 ранку до 21.20 вечора зробила 314 «ходок», тоді як самець — лише 216.
Слід віддати належне юній дослідниці, яка в ході написання манівської роботи провела для учнів 7-8-х класів бесіду на тему «Охороняємо ластівку — один з українських народних символів».
— Є багато переказів і повір'їв про цю найшановнішу пташку, — розповідає Марина Посохова. — Так, наші предки вважали, що ластівки не відлітають у вирій, а зимують на дні річок, озер, криниць або моря, з'єднавшись одна з одною у вигляді ланцюжка. Той, хто вперше бачив навесні ластівку, кидав у неї грудочкою землі, промовляючи: «На тобі, ластівочко, на гніздо!»
Науковий керівник школярки, вчитель вищої категорії Валентина Семибратська в телефонній розмові зазначила, що за традицією в Зарожненській школі з нагоди Міжнародного дня птахів розвішують шпаківні, дуплянки та інші «пташині будиночки».
