Виділити в щільному графіку роботи вільну хвилинку для спілкування з журналістами Гаррі Валерійовичу Клеріні, начальнику Чугуївського райвідділу міліції, вдалося не відразу.
Втім, вже до кінця робочого дня в його кабінеті був на час відключений телефон і закрита на внутрішній замок двері.І все це для того, щоб дати інтерв'ю газеті «Новини Чугуєва» напередодні професійного свята - Дня української міліції.
Посада начальника Чугуївського райвідділу Ви займаєте вже кілька років (на відміну від попередників), і, погодьтеся, Ваша особа представляє особливий інтерес для городян. Розкажіть про себе і про свою професію.
Я народився і виріс у Харкові.З малих років мріяв вчитися в Суворовському училищі і стати військовим. До речі, серед моїх родичів було дуже багато офіцерів, які служили в авіаційних частинах, на флоті, яким хотілося наслідувати.
Я завжди із захопленням спостерігав за їх військовою виправкою, умінням тримати честь мундира і вважав, що саме таким і повинен бути справжній чоловік.
З дитинства я постійно займався спортом: серйозно захоплювався плаванням, бойовими мистецтвами, брав участь у різних змаганнях і займав призові місця, отримав звання кандидата у майстри спорту з самбо.
Сьогодні я з вдячністю згадую батьків, які в будь-яку погоду, в дощ і сніг, постійно возили мене на тренування то в басейн, то в спортзал, тим самим прищеплюючи витримку, наполегливість, силу волі.
Стати військовим у мене не вийшло.Але все одно моя дитяча мрія не була повністю знівельована і втілилася в не менш чоловічої професії міліціонера.
Моя кар'єра правоохоронця почалася під час проходження строкової військової служби, так як покликаний я був у Внутрішні війська.
У складі міліцейського спеціалізованого моторизованого батальйону в кінці 1980-х - початку 1990-х років пройшов бойову гарт у «гарячих точках» тріщало по швах Радянського Союзу - Абхазії, Вірменії, Азербайджані.
Після звільнення з армії вирішив продовжити службу в міліції, відчувши, що це саме та справа, якою я хотів би займатися всерйоз і надовго.
Середня спеціальна юридичну освіту здобув в автодорожньому технікумі, пізніше закінчив Університет внутрішніх справ.Починав зі служби у позавідомчій охороні Київського району Харкова, але завжди виношував думку займатися оперативною роботою, як кажуть, з пістолетом під пахвою переслідувати злочинців.
І така робота почалась в 1992 році, коли мене відрядили до Харківського управління МВС;потім була посада «опера» карного розшуку в райвідділі Червонозаводського району.
Величезний досвід оперативно-розшукової роботи я отримав, працюючи в міському управлінні міліції у відділі карного розшуку.
Дев'яності роки запам'яталися нам сплеском злочинності, а тому ми днями й ночами вели роботу з розкриття злочинів кримінального характеру, розшуку та затримання злочинців. Перед призначенням до Чугуєва три роки очолював міліцію Харківського метрополітену.
Що змінилося в роботі чугуївській міліції з Вашим приходом?
Як мені здається (це моя суб'єктивна думка), на новий рівень був виведений питання дисципліни: і щодо виконання посадових обов'язків, і в питаннях взаємин у колективі, і в обігу з відвідувачами.
Я привчений трепетно ставитися до такого поняття, як «честь мундира», і домагаюся такого ж ставлення від особового складу райвідділу.
Комусь це подобається, комусь - ні, але я завжди строго питаю за розхлябаність і безвідповідальність.
Більш якісно у відділі стала вестися робота по реєстрації звернень громадян, практично всі факти звернень реєструються, і за ними проводиться необхідна робота.
Дуже важливо, яка думка складеться у громадянина, який звернувся за допомогою в міліцію, і чи захоче він прийти сюди знову.На мій погляд, діяльність чугуївській міліції стала більш відкритою темою для мешканців, ми постійно інформуємо населення через ЗМІ про вчинені і розкриті злочини, розповідаємо про заходи профілактики злочинності, звертаємося до людей з проханнями про співпрацю.
Позитивним моментом стало і встановлення партнерських відносин з міськими та районними органами влади, що теж важливо.Можу вже і похвалитися результатами наших спільних зусиль, нехай не більшими, але дуже значимими - в минулому році була виділена квартира дільничному інспектору (чого, пам'ятається, не спостерігалося близько 10 років), заплановано новосілля і ще для одного співробітника карного розшуку,який 12 років з сім'єю живе на орендованій квартирі.
Як би Ви оцінили кадровий потенціал райвідділу? Чи влаштовують Вас кадри? Чи охоче молодь йде на роботу в органи внутрішніх справ?
Я був би поганим начальником, якщо б сказав, що кадри мене не влаштовують. Багато чого залежить від керівника.
Особовий склад необхідно вчити. І це все робиться.Мені як керівникові, звичайно ж, може бути, і хотілося, щоб у райвідділі працювали більш професійні, більш грамотні кадри.
Але біда української міліції в тому, що в нас виготовляється не відбір, а набір. Не сильно сьогодні прагне молодь іти в міліцію.Що ми можемо запропонувати молодій людині? Квартиру? Високу зарплату? Соціальні гарантії? Проблем багато, і їх треба вирішувати.
Як часто проходять міліціонери перевірку на профпридатність? Коли, наприклад, останній раз вони були на стрільбах?
Кожен наш співробітник проходить спеціальну атестацію на відповідність займаній посаді.
Раз на рік при поліклініці МВС здійснюється перевірка стану здоров'я і складається відповідний висновок.Підвищенням своєї боєздатності ми займаємося регулярно: два рази на місяць проводимо стрілянини в райвідділі, двічі в квартал виїжджаємо на стрілянини в область; за визначеним графіком проходять і іспити з виконання спортивних нормативів.
А чи існують тести на IQ?Перевіряють чи розумові здібності міліціонерів?
Безумовно! Без цих тестів жодна цивільна особа не буде призначено на посаду оперуповноваженого, слідчого, співробітника ППС - це просто неможливо.
Що потрібно зробити, щоб люди бачили в міліціонера помічника, а не обходили його стороною про всяк випадок?
Перш за все, вникати у всі проблеми, не тільки за зверненнями до чергової частини.
Дільничні повинні розбиратися на місцях у виниклих проблемах. Повинні розкриватися злочину.
Люди повинні бачити, що якщо вони звернулися за допомогою в міліцію - буде певний результат. Ми організовуємо роботу саме в цьому напрямку.
Нам необхідно певний час, щоб жителі міста сказали, що ситуація змінилася в кращу сторону.Є якісь проблемні питання - я готовий ці питання обговорити і прийняти заходи до поліпшення роботи.
Ми часто чуємо, що міліція «кришує» то продавців наркотиків, то вуличні овочеві лотки і т.п. Як би Ви прокоментували такі заяви?
Фраза «Ми всі бачимо, як міліція« кришує »мене дивує і обурює. Давайте назвемо конкретні прізвища. Міліція - це загальне поняття. Фраза не коректна.
До речі, на сьогодні в Чугуївському райвідділі кількість розкритих злочинів по лінії незаконного обороту наркотиків одне з найвищих в Харківській області.
Це об'єктивно.І в першу чергу робота співробітників спрямована не на затримання осіб, які зловживають наркотиками (це хворі люди), а на виявлення наркозбувачів і власників притонів.
За даними організації «Амністія Інтернешнл», Україна сьогодні займає перші місця з тортур.Чи проводяться Вами будь-які організаційні заходи, щоб убезпечити людей від побиття в міліції?
Я не можу заперечувати факти побиття затриманих у райвідділах міліції. Але з упевненістю можу сказати, що таких в Чугуївському райвідділі немає.
Хай прокуратура хоч щодня перевіряє нашу кімнату затриманих. І це не моя заслуга, так склалося тут ще до мого приходу.
Кожен співробітник попереджений про те, що у разі надходження інформації про побиття, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за зловживання.
Це питання знаходиться постійно на контролі керівництва райвідділу. У разі виявлення таких фактів до винних будуть застосовані найжорсткіші заходи.
Гаррі Валерійович, Ви і Ваші заступники регулярно ведете особисті прийоми громадян. З якими питаннями найчастіше йдуть люди до правоохоронців?
Звичайно, більшість відвідувань пов'язано зі злочинами проти особистості. Погодьтеся, громадян дуже хвилює обстановка на вулиці.
Людині не байдуже, чи дійде він увечері благополучно до будинку, чи не стане жертвою грабіжника або лихача таксиста, чи повернеться живий і неушкодженою з дискотеки дочку, не потрапить син під вплив наркоманів.
Але міліція працює.Ні одне контрольне злочин не було залишено без уваги: у цьому році всі тяжкі злочини - 7 вбивств і 8 розбоїв - були розкриті.
На особистий прийом до керівників міліції громадяни йдуть в основному з проблемами, пов'язаними з негараздами у сім'ях та конфліктами з сусідами, які в силу різних суб'єктивних і об'єктивних причин тягнуться роками. У міру сил і можливостей ми намагаємося врегулювати конфліктні ситуації.
- Розкажіть про сам резонансну подію у своїй міліцейській біографії. Чи були випадки, коли те чи злочинець, чи то потерпілий глибоко запали в душу?
Дуже добре пам'ятаю одне резонансна справа середини 1990-х, коли в області з певною сталістю відбувалися розбійні напади, пограбування, вбивства, в тому числі і замовні, вимагання.
Ми працювали в той час в авральному режимі, без сну і відпочинку, без утоми моталися з району в район, по крупицях збираючи потрібні відомості. Цілий місяць наша опергрупа вела розробку одного злочинного угрупування, що займається незаконним обігом зброї, відстежувала всі її зв'язки.
У результаті ми затримали злочинців з цілим арсеналом бойовим - шістьма автоматами.
Тільки через роки, з віком, напевно, починаєш розуміти, за яким лезу ножа ходили! Але то була молодість з її максималізмом - і це було здорово!
Також мені дуже запам'ятався один кілер, на рахунку якого було багато замовних вбивств. Це була надзвичайно цікава особистість. По-перше, він був на переконання затятий вегетаріанець, а по-друге - інтелектуал з багатим духовним світом.
У мене в голові не вкладалося, що жорстокий серійний вбивця може бути таким непересічною людиною!
Будь-якому міліціонеру доводиться багато і довго працювати, часто ночами, без вихідних та відпустки. Як ставиться до такого стану речей сім'я. І яка у Вас сім'я?
У мене чудова міліцейська сім'я! Дружина Ольга Михайлівна - підполковник міліції, очолює паспортний стіл в одному з райвідділів Харкова, займається проблемами нелегальної міграції, і одне з пріоритетних напрямів її діяльності - запобігання нелегальній торгівлі людьми.
Так що вона теж працює практично цілодобово. Ми з нею чудово розуміємо один одного і живемо одним життям. Дочка Олена - студентка юридичної академії, серйозно вивчає іноземні мови.
Сини Артем і Максим - школярі, дуже захоплені спортом, займаються айкідо і тенісом.
І тут я як і раніше безмежно вдячний своїм батькам, які, як в минулі роки мене, а тепер онуків возять на тренування, та й у цілому сильно допомагають нам у плані турботи про дітей.
Безумовно, дітям, особливо хлопчикам, не вистачає спілкування з батьком, найчастіше вони по неділях напрошуються зі мною до Чугуєва, щоб побути побільше з татом.
Чи є у Вас улюблене заняття, захоплення? Яку музику Ви слухаєте, Які фільми дивитеся?
Часом не вірю, що мені вже сорок, відчуваю себе просто хлопчиськом, і за будь-якої видалася можливості з молодецьким запалом займаюся улюбленими видами спорту.
Ще захоплююся полюванням: походити з собакою в лісі в компанії друзів - це таке задоволення! Це відпочинок для душі!
І тут важливий навіть не сам факт видобутку, а спілкування з природою, бувати на якій я просто обожнюю. Хоча були в мене як у мисливця та великі «досягнення», наприклад, дикий кабан величезних розмірів.
З фільмів люблю дивитися бойовики, що, думаю, закономірно для чоловіків моєї професії.Не можу приховати від вас свою багаторічну любов до фільму «Місце зустрічі змінити не можна»: колоритні образи героїв, створені талановитими акторами, вміле відтворення особливостей післявоєнного часу - все це навіть при багаторазовому перегляді не може залишати мене байдужим.
Сьогодні кінематограф пропонує нам безліч фільмів і серіалів про працівників міліції: «Глухар», «Вулиці розбитих ліхтарів», «Убойная сила», «Професія - слідчий» і т.д. Наскільки, на Вашу думку, створені образи відповідають дійсності?
Якщо чесно, то я їх не дивлюся.Пам'ятаю, як-то давно подивився пару серій «Ментів», мені здалося, що більш-менш правдоподібно. А ось недавно бачив уривки з якогось нового «ментовського» серіалу - ніякого порівняння з дійсністю!
Все дуже манірно і награно, далеко від реалій, і це видно не тільки професіоналові, але і простому глядачеві.
Ми знаємо Вас не тільки як головного міліціонера Чугуєва, але і як члена опікунської ради Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, людини, яка постійно надає благодійну допомогу. Що спонукало Вас, людини вкрай зайнятого, зайнятися такою діяльністю?
Як можна спонукати людину до таких діянь?! Це йде від душі, викликане її потребою. Хіба можна залишатися байдужим до дітей, з малих років позбавлених усіх радощів дитинства?
Хочеться привнести в життя знедолених дітей хоч трішки яскравих і радісних моментів, дати зрозуміти їм, що вони потрібні суспільству. Благодійність, якщо вона йде від душі, а не для отримання будь-яких дивідендів, ніколи не виставляють напоказ.
Скажу тільки, що до неї я намагаюся залучати своїх знайомих і друзів, харківських комерсантів, всіх, хто наділений милосердям.
Виділити в щільному графіку роботи вільну хвилинку для спілкування з журналістами Гаррі Валерійовичу Клеріні, начальнику Чугуївського райвідділу міліції, вдалося не відразу. 
